Організаційно-правові аспекти

У 1993 році, у той час, коли УНІДРУА приступив до роботи в цій галузі, скликавши першу сесію дослідницької групи, намір полягав в тому, щоб підготувати єдиний міжнародно-правовий документ, здатний охопити всі різні категорії високоцінного мобільного устаткування, що, як передбачалося, мало б підпадати під дію майбутньої конвенції. Тоді планувалося, що в ці категорії повинні ввійти не тільки корпуси літальних апаратів, авіаційні двигуни і вертольоти, контейнери, установки для буравлення нафтових шпар, залізничний рухомий склад, зареєстровані морські судна і космічне майно, але й інші категорії однозначно обумовлених об'єктів.

Авіаційна галузь, представники якої почали активно брати участь у розробці конвенції в 1994 році, незабаром продемонструвала бажання домогтися набуття чинності цієї нової конвенції та якнайшвидше одержати можливість користуватися благами, зв'язаними з внесеними нею нововведеннями. Це прагнення супроводжувалося настільки ж активним небажанням чекати, коли в інших галузевих групах, зокрема в космічній галузі, буде досягнута така ж, як в авіації, ступінь галузевого консенсусу. Консенсусу щодо спеціальних норм, які необхідно буде прийняти для т адаптації загальних норм розглянутої конвенції до особливих характеристик кожної з різних категорій устаткування, на які ця конвенція повинна поширюватися. Тому дослідницька група прийняла у 1997 році рішення розділити майбутню конвенцію на базову конвенцію, що буде містити загальні норми, застосовні до всіх різних категорій мобільного устаткування, що підпадає, як планувалося, під дію конвенції, та окремі спеціальні протоколи щодо кожної з різних категорій устаткування, що повинні містити спеціальні норми, необхідні для того, щоб адаптувати загальні норми конвенції до особливих характеристик і вимог до кожної категорії устаткування.

З цього моменту першочергова увага приділялася завершенню, як першого необхідного етапу робіт, підготовки проекту конвенції УНІДРУА і проекту протоколу до неї з питань, що стосуються авіаційного устаткування («проекту авіаційного протоколу»).

Проект конвенції УНІДРУА і проект авіаційного протоколу були предметом розгляду в ході низки міжурядових нарад, що були організовані спільно УНІДРУА і Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО), участь якої пояснюється її особливою компетенцією в питаннях, що стосується міжнародної цивільної авіації.

Конвенція про міжнародні гарантії на рухоме обладнання(далі – Кейптаунська конвенція)та Авіаційний протокол до неї були прийняті на дипломатичній конференції в Південній Африці у 2001 році.

Водночас, з 1997 року продовжується і підготовка двох інших проектів протоколів до Кейптаунської конвенції: одного – із залізничного рухомого складу, а іншого – з космічного майна в рамках роботи двох робочих груп експертів.