Режиму Контролю за ракетними технологіями

Розглядаючи правові проблеми сучасного космічного ринку, на наш погляд, важко не побачити ще одну проблему – проблему взаємовідносин держав в процесі передач космічних технологій. Значення обміну сучасними технологіями для країн світу та інтелектуальної власності для космічної науки і техніки в усі часи важко було перебільшити, враховуючи, що ця галузь належить до аван-гарду наукоємних високотехнологічних галузей людської діяльності. Особливої актуальності проблеми обміну космічними технологіями набули саме в умовах сьогодення. Досліджуючи правові механізми регулювання світового космічного ринку, важко не помітити також, що космічна техніка, зокрема ракети-носії, системи керування та інші види обладнання, заснована на технології, яка може бути використана у воєнних цілях. У цьому зв’язку ця техніка має надзвичайно важливе значення для забезпечення інтересів безпеки держав.

Специфіка космічної технології не може не виявляти вирішального впливу на визначення позицій держав з проблем її передачі третім країнам. Багато держав, що володіють космічною технологією, запровадили у своєму внутрішньому законодавстві суттєві обмеження на експорт космічної технології, які в значній мірі запроваджені на виконання положень Режиму Контролю за ракетними технологіями (Режим Контролю, РКРТ)– вимог щодо обмеження ризику розповсюдження засобів доставки зброї масового знищення, в першу чергу, ракетно-космічних систем та їх складових.

РКРТне є міжнародним договором. Держави-учасниці Режиму Контролю[63] домовились дотримуватись колективно вироблених правил шляхом трансформації цих правил у норми національного права кожної держави. Рішення «клубу РКРТ» приймаються на засадах консенсусу і мають рекомендаційний характер для кожного учасника Режиму. Учасниками Режиму був розроблений перелік найбільш чутливих, з точки зору ракетобудівництва, а також відповідних предметів і технологій (Додаток до Керівних принципів РКРТ), експорт яких обмежується або контролюється. Держави-члени РКРТ домовились утримуватись від експорту перелічених у Додатку до Керівних принципів РКРТ товарів і технологій, а також визначили головні критерії для задоволення заявок на експорт, пов’язаний зі створенням ракет і ракетних технологій.

Керівні принципи Режиму Контролю за ракетними технологіями – це по суті своїй вимоги до держав-учасницьРКРТ стосовно здійснення на добровільній та незалежній основі національних та міжнародних заходів з обмеження ризику розповсюдження засобів доставки зброї масового знищення, в першу чергу, ракетно-космічних систем та їх складових.

РКРТза свій короткий за історичними мірками вік продемон-стрував, з однієї сторони, можливість узгоджених дій більшості постачальників ракетно-космічної техніки та технологій (Р-ктт)щодо їх політики в питаннях експортного контролю цієї техніки і технологій та контролю за розвитком національних космічних програм, тобто, досить високу в окремих випадках ефективність як дійовий засіб в боротьбі з розповсюдженням ракетно-космічної зброї; з другої, враховуючи «келійний» (читай «дискримінаційний») характер розробки основоположних принципів РКРТ, коли до їх формулювання і впровадження в життя не тільки не залучались представники двох з чотирьох провідних на той час (за ракетним потенціалом) держав світу, але й практично не враховані інтереси більшості країн земної кулі щодо мирного застосування «високих» технологій для власного соціально-економічного прогресу, розвиток та повноцінне функціонування сучасного світового космічного ринку досить суттєво обмежені.

Не маючи формально статусу багатостороннього міжнародного договору та відкритості стосовно членства, Режим Контролю за ракетними технологіями має ряд об’єктивних недоліків з точки зору практичного використання Р-ктт виключно з мирною метою:

режим не встановлює переліку космічних технологій, які «дозвільні» для їх мирного використання;

на практиці Керівні принципи є інструментом (односторонньої спрямованості) впливу (тиску) країн-членів на оточуючих;

режим не забезпечує a priori його учасникам конкретного економічного зиску або вигод з точки зору безпеки, в той самий час суттєво обмежуючи можливості країн щодо реалізації свого науково-технічного потенціалу (в торгівлі Р-ктт з державами-не членами РКРТ);

директиви РКРТ (Керівні принципи Режиму Контролю) не можуть вважатись взірцем визначеності, що залишає у багатьох випадках можливість їх довільного тлумачення;

в документах РКРТ не сформульовано загально узгоджені норми врегулювання відносин (санкцій) з порушниками РКРТ.

Спроби вдосконалення Режиму за рахунок розширення кола учасників, підвищення інтенсивності обміну між представниками «клубу», зменшення рейтингу технологічних обмежень тощо поки не дають реальних результатів.

Прогнозуючи майбутнє Режиму Контролю за ракетними технологіями, треба усвідомлювати, що, прагнучи зупинити або хоча б зменшити швидкість процесів розповсюдження ракетних технологій, члени РКРТ виграють час, але не зможуть зупинити науково-технічний прогрес. Відсутність успіхів у традиційних напрямах всесвітнього процесу роззброєння, у впровадженні інших досить впливових регуляторів (механізмів) міжнародних відносин в галузі скорочення озброєнь і засобів доставки зброї масового знищення, в першу чергу, ракетно-космічних систем та їх складових не може бути компенсована все більш жорсткими санкціями Режиму. Неможливо запобігти розвитку національних космічних програм, як і не бачити об’єктивності тенденцій розвитку світового космічного ринку.

З іншого боку, штучне обмеження обсягів світового космічного ринку і не є метою більшості країн-членів «клубу», що, як вже зазначалось, об‘єднує майже всіх провідних постачальників (продавців) Р-КТТ. Тобто, є об‘єктивна необхідність революційних зрушень в організації Режиму Контролю: він має бути не тільки забороняючим (обмежуючим) інструментом нерозповсюдженняР-КТТ, а й координуючим засобом поширення «високих» технологій в світі.