2015-06-30
363
Космічне законодавство країн ЄС утворює трьохповерхову структуру.
І-й «поверх»: багатосторонні договори з питань космічної діяльності або заснування міжнародних організацій у космічній сфері.
ІІ-й «поверх»: правові інструменти Європейської спільноти (Community legal instruments): Постанови (Regulations), повне і безпосереднє виконання яких є обов’язковим для усіх членів ЄС; Директиви (Directives), обов’язкові для членів ЄС з точки зору досягнення визначених результатів через впровадження положень Директив у внутрішньому законодавстві (зі свободою форм і методів); Рішення (Decisions), обовязкові лише для тих суб’єктів права ЄС, кому вони адресовані (державам-членам, комерційним підприємствам або окремим особам); Рекомендації та думки (Recommendations and Opinions) – необов’язкові декларативні інструменти, які демонструють офіційну позицію інституцій.
Європейський Парламент (ЄП), Рада Європейського Союзу (Рада ЄС) і Європейська Комісія (ЄК) поряд з Європейським космічним агентством (ЄКА) є основними інституціями, які безпосередньо пов’язані із законодавчим процесом і відповідальні за розроблення основних напрямів космічної політики ЄС.
ІІІ-й «поверх»: національне космічне законодавство європейських країн.
Безумовно, враховуючи примат норм актів міжнародного космічного права щодо положень нормативних актів ІІ і ІІІ рівнів, важливим є той факт, що практично усі держави-члени Європейського співтовариства приєднались до більшості (4-х з 5-ти) договорів з космосу, визнавши, таким чином, обов’язковість для себе основних норм і принципів МКП[81].
Більшість нормативно-правових актів другого рівня минулого століття приймались з конкретних питань реалізації космічної політики ЄС: з наукових досліджень в космічному просторі, розвитку космічних технологій, моніторингу Землі з космосу, супутникового зв’язку, модернізації існуючих ракет-носіїв.
Наріжним каменем правовідносин між основними інституціями об’єднаної Європи на початку ХХІ століття безперечно є Рамкова угода між ЄС і ЄКА від 25 листопада 2003 року. Серед нормативних документів другого рівня саме ця угода визначає стратегічні цілі та основні інструменти реалізації загальноєвропейської космічної програми.
Внутрішньодержавне космічне законодавство країн ЄС не відіграє суттєвого впливу на засади та стратегію загальноєвропейської космічної політики, залишаючись правовим засобом регулювання відносин переважно між національними суб’єктами космічної діяльності певної держави-члена ЄС.
