Допустимість обмеження права людини на формацію. Цензура

Право на інформацію. Антиподом до права на особисте життя є право на інформацію, оскільки вони захищають дві різні сфери інтересів - приватного та публічного. Інколи найбільш складним є саме встановлення тієї межі, де публічні інтереси починають порушувати інтереси приватні. Згідно зі ст. 302 ЦК України право на інформацію - це передбачена законом можливість збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Однак зазначені дії не стосуються інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною інформацією юридичної особи.

Хоча в більшості сучасних конституцій міститься заборона на цензуру, та це не означає, що свобода виражати думки є безмежною та абсолютною. Як правило, забороняється використати свободу слова для закликів до насильницького скинення легітимної державної влади, розголошення державної та іншої охоронюваної законом таємниці, підбурювання до злочинів, розпалення національної, расової, релігійної та іншої ворожнечі, образи та наклепу на інших осіб, зазіхання на суспільну мораль і моральність. Іншими словами, використання свободи думок накладає особливі обов'язки та відповідальність і пов'язано з певними законними обмеженнями, покликаними виключити зловживання розглянутим правом.