Міжнародна виробнича кооперація

Міжнародна виробнича кооперація — це похідна форма між­народного поділу праці, яка полягає в розвитку міжнародних виробничих зв'язків, що виникають та існують між міжнародно-спеціалізованими суб'єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих процесів.

Міжнародна виробнича кооперація об'єднує ресурси виробни­цтва в єдиному організаційно-технологічному процесі. Здійснення! такого процесу у міжнародному масштабі передбачає укладання відповідних контрактів та угод, котрі регламентують виробничо-1 технічні та торгово-економічні питання, а також вироблення аде­кватних форм і методів співробітництва.

Виділяють такі основні ознаки міжнародної виробничої коо­перації:

— попереднє узгодження сторонами умов спільної діяльності;

— головним методом співробітництва є координація діяльно­сті партнерів із різних країн;

— наявність промислових фірм, що належать різним країнам, в безпосередньому виробничому кооперуванні;

— закріплення в угоді головних об'єктів кооперування: готові вироби, компоненти та відповідні технології;

— розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними виробничої спеціалізації, виходячи з основних цілей коопераційних домовленостей;

— безпосередній зв'язок здійснюваних партнерами взаємних чи односторонніх постачань товарів з реалізацією виробничих програм у межах кооперування, а не як наслідок виконання зви­чайних договорів купівлі-продажу.

Загальне міжнародне кооперування'класифікують за декількома критеріями.

а) За видами:

— економічна кооперація;

— промислове співробітництво;

— виробниче кооперування;

— науково-технічне кооперування;

— кооперування в області проектування і будівництва промислових об'єктів;

— кооперація у сфері побуту;

кооперація в інших сферах господарської діяльності.

б) За методами використання:

— виконання спільних програм;

— договірна спеціалізація;

— створення спільних підприємств.

в) За стадіями:

— довиробниче кооперування;

— виробниче кооперування;

. — комерційне кооперування.

г) За структурою зв'язків;

—- внутріфірменні та міжфірменні коопераційні зв'язні;

— внутрігалузеве та міжгалузеве кооперування;

— горизонтальні та вертикальні форми кооперування;

— змішані форми кооперування,

д) За територіальним охопленням:

—кооперування між двома і більше країнами;

— кооперування у рамках регіону;

— міжрегіональне кооперування;

— світове кооперування.

є) За числом суб'єктів:

— двостороннє кооперування;

— багатостороннє кооперування,

ж) За числом об'єктів:

— однопредметне кооперування;

— багатопредметне кооперування.

Основні способи налагодження коопераційних зв'язків у літе­ратурі зводяться до трьох методів: здійснення спільних програм, договірна спеціалізація та інтегрована кооперація.

Здійснення спільннх програм міжнародного виробничого коо­перування полягає у підрядному кооперуванні та спільному вироб­ництві.

Суть підрядного кооперування зводиться до того, що замов­ник доручає виконавцю проведення певних робіт у відповідності з наперед обумовленими вимогами щодо термінів, обсягів, якості виконання та інших умов. При цьому розглядають два різновиди міжнародного виробничого кооперування: просте виготовлення продукції (або його ще називають «класичним підрядом») та під­ряд з проектування й виготовлення нового продукту.

Спільне виробництво зводиться до того, що дві сторони (або більше) із різних країн об'єднуються при виконанні певних робіт чи програм. Наприклад, декілька фірм з різних країн виконують роботи по відновленню нафтодобувних комплексів у Кувейті, що потерпіли від військових дій.

Договірна спеціалізація, як ще один із способів налагодження коопераційних зв'язків, полягає в розмежуванні видів діяльності між суб'єктами різних країн, щоб не дублювати один одного, а взаємодоповнювати. При цьому вони часто розбивають загальну програму на підпрограми, які виконують роздільно, але в межах загальної програми. Договірна спеціалізація передбачає й об'єд­нання вже апріорно спеціалізованих суб'єктів для виконання складних програм. Договірна спеціалізація, як і всяка інша фор­ма кооперації, згладжує конкурентне протистояння фірм з різ­них країн.

Останнім часом у світі, а особливо у постсоціалістичних краї­нах, досить бурхливо розвивається інтегративне кооперування,

що

здійснюється у формі об'єднання капіталів декількох суб'єкти

різних країн для досягнення окремих, спільно узгоджених цілей Найпоширенішим видом інтегративної кооперації стало створен­ня спільних підприємств. У тон же час, не менш важливим видом інтегративної кооперації є розвиток мультинаціональних корпора­цій, які, правда, мають набагато ширшу гаму особливостей у порівняній зі спільними підприємствами.