Міжнародне агропромислове співробітництво

Виділяючи окремо міжнародне агропромислове співробітництво, слід виходити з того, що тут не варто обмежуватись тільки рам­ками сільськогосподарського виробництва, а розглянути міжна­родний комплекс агропромислових стосунків загалом. Не секрет, що більшість країн, що розвиваються, має явно виражену сіль­ськогосподарську спеціалізацію. У той же час, розвинені країни випускають високоякісну із широкими можливостями техніку для сільськогосподарських робіт. На високому рівні у них побудована переробка агросировини на продовольчі товари чи технічну си­ровину.

Міжнародне агропромислове співробітництво — це міжна­родне співробітництво на різних рівнях господарювання, пов'яза­не з виготовленням сільськогосподарських засобів праці, з аграр­ним виробництвом, з переробленням агросировини та реаліза­цією агропродуктів.

Корпоративні зв'язки між країнами виникають як у масшта­бах агропромислового комплексу (наприклад, у рамках ЄС), так і в межах елементів його. При цьому рівномірна спеціалізація та кооперація здійснюються між розвиненими країнами і дещо розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. Певна невигідність такої спеціалізації заставляє" країни, що розвиваються, як і в інших сферах співробітництва, картелізуватись. Щось подібне до картельної угоди існує між Малайзією, Індонезією, Таиландом і Шрі-Ланкою у виробництві каучуку, між Індією та Шрі-Ланкою у виробництві чаю, між Бразилією та Колумбією у виробництві кави, між центральноамериканськи­ми країнами, а також Еквадором у виробництві бананів. Помітну роль у світі грає картельний зв'язок між Канадою, США й Авст­ралією у виробництві зерна. Та все ж сільське господарство не є добротним ґрунтом для створення довговічних міжнародних кар­телів. Справа в тому, що більшість країн світу до певної міри має індивідуальне забезпечення основними продовольчими товарами.-А країни ЄС, наприклад, створили такі економічні умови для роз­витку національних сільських господарств, що перетворились в експортерів навіть таких видів продукції, для виробництва яких [ у них немає природних умов.

При ООН діє спеціалізований заклад з питань аграрного спів­робітництва — Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО), заснована у 1945 році.

Основні завдання і види діяльності ФАО:

— координація роботи міжурядових організацій з питань роз­витку сільського господарства;

— координацій індивідуальних і колективних дій з метою по­кращення забезпеченості населення товарами;

— надання допомоги країнам, що розвиваються, в області аг­рарного виробництва, лісного і рибного господарства;

— пряме постачання продовольства з розвинених країн у ті, котрим непотрібно;

— сприяння в організації та здійсненні наукових досліджень. і розробок, у підготовці кадрів для сільського господарства;

— направлення експертів;

— участь у заходах міжнародного та національного масштабів, вироблення рекомендацій, які сприяють прискореному розвитку сільського господарства;

— проведення науково-технічних, соціально-економічних дос­ліджень з проблем удосконалення структури аграрного виробниц­тва, забезпечення продовольством, покращення харчування й умов житія сільського населення;

— вивчення та забезпечення умов для розповсюдження пере­дового досвіду в області виробництва, переробки і збуту агро продукції.

Керівні органи ФАО:

— Генеральна конференція, як виший орган;

—Рада Фао, як виконавчий орган.