Аналіз застосування колізійної норми

При аналізі колізійної норми необхідно взяти до уваги наступне.

Двосторонній характер колізійного методу, як відзначає М.Іссад, (вк. роб., с.50) може зумовити виникнення як негативних, так і позитивних колізій. Можливо, що жоден із законів, пов'язаних із суперечливим правовідношенням, не визнає себе компетентним регулювати його. В даному випадку правовідношення ризикує залишитися нерегульованим („апатридом”), - негативна колізія. Навпаки, позитивна колізія ставить проблему безлічі компетентних законів.

Поєднання один з одним різних правопорядків у двосторонній колізійній нормі, як відзначає Л. Раапе, може бути здійснено різними шляхами. Або обидва правопорядки (точніше, відповідні групи їхніх норм) поєднуються один з одним повністю, або поєднуються тільки їх частини (вк. роб., с. 39).

Не поєднання, а альтернативна прив’язка має місце, наприклад, у випадку, вказаному в абзаці ІІ ст. 16 Німецького Цивільного Уложення. Тут підлягає застосуванню або вітчизняне, або іноземне право, залежно від того, яке з них більш сприятливе для третіх осіб.

Можливе також застосування кумулятивних колізійних норм. Прикладом може служити ч. 6 ст. 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”: „Форма зовнішньоекономічної операції визначається правом місця її укладання. Угода, укладена за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщо дотримані вимоги законів України”.

Інакше виглядає справа в ст. 12 Ввідного закону до Німецького Цивільного Уложення, в якому зазначено: „На підставі вчиненої за кордоном недозволеної дії до німецького громадянина не можуть бути пред'явлені домагання, що перевищують ті, які є обґрунтованими по німецьких законах”. Тут йдеться про пріоритетну прив'язку, оскільки іноземне право береться до уваги в першу чергу, а вітчизняне (для законодавця) право - у другу чергу, для того, щоб запобігти домаганням, що йдуть далі, ніж це допускалося б за німецьким правом.

Кожна колізійна норма, що претендує на повноту, повинна вказувати, на який момент часу повинна існувати визначальна, щодо прив'язки, обставина, наприклад: громадянство, місце проживання, місцезнаходження майна тощо. Але, не всі колізійні норми прямо визначають цей момент. Його визначає, наприклад, ст. 15 вищевказаного німецького джерела: „Майнові правовідносини подружжя обговорюються за німецькими законами, якщо чоловік під час укладання шлюбу був німецьким громадянином”. Іншого роду ч.1 ст.566 із значком 1 ЦК України: „Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за законом країни, громадянином якої він є”. В останньому випадку вказаний момент часу слід визначати, виходячи із загального змісту норми.

Прив'язка часто є постійною, як в ст. 21 Німецького Цивільного Уложення, згідно якої питання залежить від громадянства матері на момент народження дитини; іноді ж, навпаки, природа правовідношення вимагає зміни прив'язки. Якщо, наприклад, подружжя-французи набуває швейцарського громадянства, то особистісноправові наслідки їх шлюбу визначаються вже не французьким, а швейцарським правом.

Нарешті, не завжди сукупність питань щодо конкретного цивільного правовідношення з іноземним елементом вирішується шляхом застосування однієї і тієї ж колізійної норми. Часто „сутність” даного відношення (права та обов'язки сторін} підлягає правопорядку однієї країни, а спеціальні питання (право-дієздатність сторін, форма угоди) - законам інших країн.

Так, форма, права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору визначаються правом місця його укладання (ст. 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”). Проте, цивільна правоздатність іноземної юридичної особи визначається за законом країни, де засновані підприємство або організація.

Залежно від змісту правових норм, до яких відсилає колізійна норма, говорять про зобов'язальний, деліктний, шлюборозлучний інститути, про інститут усиновлення, узаконення, спадкоємства тощо. Отже, цим позначається зміст привернутих колізійною нормою матеріальних норм.