Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього середовища

Зміст

Вступ

1.Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища.

2. Участь України в міжнародному співробітництві в галузі охорони довкілля.

3.Основні напрями міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Міжнародне співробітництво - всі напрямки і форми міждержавних і міжорганізаційних контактів - в області охорони навколишнього природного середовища з 70-х рр.. розвивалося дуже активно. Воно стало більш інтенсивним як по лінії прямого політичного співробітництва держав, так і по лінії економічного, культурного та науково-технічного співробітництва в рамках урядових і неурядових організацій на всіх рівнях.

Ставлення держав, організацій, політичних діячів, вчених, представників усіх професій і верств населення до охорони навколишнього середовища стало більш кваліфікованим, науково обґрунтованим, збалансованим. Це проявилося в тому, що в численних міжнародно-правових актах, прийнятих за останні десятиліття, в рішеннях і резолюціях міжнародних організацій, конференцій, нарад, у планах, проектах і програмах спільної діяльності, а також у конкретній практичній природоохоронної роботі регулярно приділяється належна увага як захист окремих природних об'єктів та екологічних систем, так і розробці та здійсненню заходів всебічної охорони природного середовища в цілому.

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього середовища

В даний час існує більше 100 міжнародних організацій, що активно займаються проблемами охорони навколишнього середовища. Найбільший внесок у вирішення цих проблем вносить Організація Об'єднаних Націй (ООН) та її спеціалізовані установи, як організації універсальні і найбільш представницькі.

ООН була створена в 1945р. Республіка Узбекистан стала членом ООН у березні 1992р. У функції Генеральної Асамблеї ООН входить формування політики та напрямки природоохоронної діяльності ООН в цілому і визначення тематики міжнародного співробітництва. У 1971р. на XXVI сесії була прийнята резолюція програмна «Розвиток і навколишнє середовище». Резолюція Генеральної Асамблеї ООН, прийнята 16 грудня 1976 р. визначила:• коло природоохоронних повноважень ООН; • відповідальність за вирішення проблеми навколишнього середовища глобального характеру;• керівну роль у вирішенні міжнародних проблем охорони навколишнього середовища;• організацію відповідних форумів і розробку договорів у галузі охорони навколишнього середовища на глобальному рівні; • здійснення керівництва фондом навколишнього середовища; • надання допомоги країнам, що розвиваються у вирішенні проблем охорони навколишнього середовища.

З метою практичної реалізації заходів з охорони навколишнього середовища Генеральна Асамблея прийняла програму ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП) і заснувала ряд спеціалізованих органів: Економічний і соціальний Рада (ЕКОСОР); Організація Об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО); Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ); Міжурядова морська консультативна організація (ИМКО); Всесвітня Організація охорони здоров'я (ВООЗ); Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО); Всесвітня метеорологічна організація (ВМО).

Економічний і соціальний Рада (ЕКОСОР) веде дослідження і складає доповіді з міжнародних питань охорони навколишнього середовища, дає рекомендації щодо будь-яких аспектах цієї проблеми, державам - членам ООН і зацікавленим спеціалізованим установам.

Регіональні проблеми охорони навколишнього середовища є об'єктами діяльності відповідних підрозділів ЕКОСОР:

• Європейської Економічної Комісії (ЄЕК), Узбекистан є її членом з липня 1993р.;

• Економічної Комісії ООН для Африки (економ);

• Економічної Комісії ООН для Західної Азії (ЕКООНЗА);

• Економічної і соціальної Комісії ООН для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО), Узбекистан є її членом з липня 1992р.

ЮНЕСКО почала свою діяльність у 1946р. Її членами є більшість країн світу, в тому числі Республіка Узбекистан з жовтня 1993р. Діяльність ЮНЕСКО зосереджена на організації досліджень в галузі навколишнього середовища та її ресурсів. Вона брала активну участь у створенні Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) і інших природоохоронних організацій. У 1970р. Генеральна конференція ЮНЕСКО схвалила довгострокову міжурядову і міждисциплінарну програму «Людина і біосфера» (МАБ), в основі якої лежить всебічно вивчення структури і функціонування біосфери та її екологічних районів, систематичні спостереження за змінами біосфери в результаті впливу людини, аналіз впливу цих змін на людину і надання необхідної інформації з цих питань. До здійснення цієї програми було підключено близько 100 країн, 80 з яких створили національні комітети.

Програма ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП) була створена Генеральною Асамблеєю в 1972р. Керівним органом програми є Рада керуючих, що складається з представників багатьох держав. Діяльність Ради керуючих зосереджена на розробці таких програм: Здоров'я людини і чистота навколишнього середовища; Населені пункти та життєве середовище; Сухопутні екосистеми й управління ними; Навколишнє середовище та її розвиток; Океани; Управління навколишнім середовищем; Міжнародне природоохоронне право; природоохоронну освіту. Для фінансування вищевказаних програм Генеральна Асамблея заснувала спеціальний фонд навколишнього середовища.

МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергетики) створено в 1967р. Його членами є понад 100 держав, у тому числі і Республіка Узбекистан із січня 1994р. Агентство здійснює програму «Ядерна безпека та захист навколишнього середовища».

ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я, створена в 1947 р.) - Більше 150 держав, включаючи Узбекистан з травня 1992р.

ВООЗ приділяє велику увагу:

• проблем забруднення атмосфери;

• уніфікує методи вимірювання, які застосовуються в різних країнах, для порівнянності та надійності результатів;

• розробляє рекомендації за показниками якості повітря, які можна використовувати для встановлення національних стандартів;

• аналізує законодавства щодо боротьби із забрудненням повітря, прийняті в державах - членах ООН;

• збирає і поширює інформацію з його рівням і розробленим рекомендацій, спрямованих на боротьбу із забрудненням повітря.

ИМКО (Міжурядова морська консультативна організація) створена в 1948р. в рамках ИМКО розробляються технічні та організаційні норми запобігання забруднення морів.

Діяльність ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація) (1945 р.) пов'язана з охороною земель, водойм, лісів і тваринного світу.

МСОП (Міжнародний союз охорони природи), створений в 1948 р. об'єднує різні урядові та громадські організації. Природоохоронні організації РУз співпрацюють з МСОП з 1995р. Науково-технічні наради та конференції, організовані МСОП, стали найбільшими міжнародними природоохоронними форумами.

Близько 20 промислово-розвинених країн, у тому числі Великобританія, США і Канада, об'єднані в Організацію Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), а десять держав Західної Європи - в Європейське економічне співтовариство (ЄЕС). Ці організації, поряд з різними економічними питаннями, також розробили відповідні рекомендації, спрямовані на охорону навколишнього середовища.

Велику роль у сприянні процесам охорони навколишнього середовища грають Міжнародні Конвенції, наприклад, Конвенція ООН по зміні клімату (Узбекистан приєднався до неї в грудні 1995 р.), Конвенція по боротьбі з опустелюванням (серпень 1995 р.), Конвенція про біологічне різноманіття (травень 1995 р.), Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (липень 1997 р.) і безліч інших.