Вільні економічні зони як острівки найсприятливішого «клімату» для розвитку міжнародного бізнесу

На шляху розвитку міжнародного бізнесу. є багато перепон, однією з яких є наявність митних бар'єрів на кордонах між країнами. На противагу до митних бар'єрів останнім часом заз­нає бурхливого розвитку процес створення вільних економічних зон (ВЕЗ). Саме безмитний або пільговий режим завезення й вивезення товарів є однією з рис, що об'єднують усі ВЕЗ, що створюються і функціонують у світі.

Вільна економічна зона являє собою територію однієї краї­ни, на якій завезені товари, як правило, розглядаються, як то­вари, що знаходяться за межами митної території по відношенню до права імпорту та відповідних податків і не підлягають звичай­ному митному контролю. У міжнародній практиці використову­ється багато термінів щодо назви, даного явища, але це поясню­ється різноманітністю різновидів вільних економічних зон, кожен з яких має свої особливості функціонування та грає свою роль і економіці країни.

У літературі різноманітні зони зводять в основному до таких типів:

— безмитні зони (як правило, такі зони розташовані на ос­новних перехрестях міжнародних транспортних систем);

— експортні промислові зони (орієнтовані головним чином на зовнішню торгівлю);

— парки технологічного розвитку (їх називають технопарка­ми, технополісами і створюються вони на основі існуючого в прий­маючій країні науково-технічного потенціалу, але за участю іно­земного капіталу з використанням прогресивного устаткування, ноу-гау, а також іноземного управлінського, комерційного чи

маркетингового досвіду);

— банківські і страхові безмитні зони (їм притаманний піль­говий режим здійснення банківських і страхових операцій);

— імпортно-промислові та імпортозамінні зони (покликані за­безпечити країну дефіцитними в цій країні товарами, а місцеві підприємства передовою технологією);

— комплексні зони (як правило, великі за територією й міс­тять у собі ознаки різних типів ВЕЗ).

Головні цілі створення вільних економічних зон:

— сприяння залученню іноземного капіталу в країну та збіль­шення валютних надходжень;

— розвиток експортних виробництв;

— залучення нових технологій та технічна модернізація окре­мих галузей;

— розвиток економічно відсталих регіонів країни;

— забезпечення повнішої зайнятості населення;

— розвиток ринкової інфраструктури;

— прискорення руху товарів, перевалка і зберігання ванта­жів;

— сприяння розвитку туристично-рекреаційного бізнесу.