Прямі іноземні інвестиції

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) - це вкладення капіталу з метою отримання підприємницького прибутку, а також забезпечення довгострокового економічного інтересу та контролю інвестора за об'єктом інвестування.

Прямі іноземні інвестиції складаються з трьох основних компонентів:

1) акційний капітал - купівля інвестором акцій підприємства в іншій країні;

2) реінвестовані доходи - пряма частка Доходів інвестора (пропорційна до прямої акційної участі), що не розподілені як дивіденди або не переказані до материнської фірми;

3) внутрішньо корпораційні позики - перекази у формі коротко - або довгострокових позик між прямим інвестором і філіями (або дочірніми фірмами).

Кількісним критерієм розмежувань прямих та портфельних інвестицій у розвинутій ринковій економіці вважається 10% вартості об'єкта інвестування. Однак прямою може бути і інвестиція з меншою часткою участі, але яка забучує реальний вплив на прийняття рішень об'єктом інвестувань! навпаки, якщо частка інвестора становить понад 10%, але він не має реального контролю над об'єктом, то відповідна інвестиція не визнається прямою.

Останнім часом прямі іноземні інвестиції (ПП), зокрема їх величина та географічний розподіл, зазнали певних змін. Починаючи з 1995 р. вони зросли до безпрецедентного рівня.

Загальносвітові тенденції прямого іноземного інвестування:

1)зростання загальних обсягів прямих іноземних інвестицій (загальносвітові обсяги - 1270 млрд. дол.. США в 2000 р. (1075 млрд. в 1999 р. і 692 млрд. в 1998 р.));

1) найбільше ПП припадає на промислово-розвинуті країни (на США, Японію та ЄС в 2000 р. продало 71% загальносвітового ввезення інвестицій і 82% вивезення)'

2) зростають ПП в країни, що розвіються і в Східну Європу (в Східний Європі у 2000 р. вони станови 25,4 млрд. дол., тобто лише 2% загальносвітового обсягу. Взагалі зростання ПП в Східну Європу було викликано активізацією приватизаційних процесів, за винятком Угорщини і країн СНД);

4)провідну роль в інвестуванні відіграють ТНК (причому в переліку провідних ТНК - інвесторів з^,являються і ТНК з країн, що розвиваються - Венесуела, Латинська Америка, Росія (Лукойл)

5) визначальним фактором розвитку ПП стають процеси об'єднання і придбання;

Значення об'єднань і придбань зросло з середини 80-х pp. XX ст. Це виявляється особливо при трансатлантичному інвестуванні. Вже сьогодні щонайменше 4/5 всіх нових капіталовкладень закордон (на противагу реінвестуванню прибутків) здійснюється у формі об'єднання і придбання.

Головною причиною швидкого поширення об'єднання і придбання (ОіП), що становлять вагому частину стратегій ТНК, є важливе значення, яке приділяється придбанню стратегічних частин та потужностей в конкуруючих фірмах. Керівництво ТНК усвідомлює, що для утримання конкурентоспроможності через глобальний доступ до ресурсів ("global sourcing") слід розширювати свою участь в інших компаніях.

Не менш вагомий внесок у розвиток цього процесу зробила хвиля приватизації в різних перспективних галузях (комунікація, повітряні перевезення, енергетика та ін.), що пройшла по всій Європі, починаючи з Великої Британії.

На сьогоднішній день обсяги ОіП компаній у світі стали на 46% нижче від рівня 2000 р. В Європі скорочення становило 53%, а в Німеччині-70%. Це було викликано передусім падінням курсів акцій, при яких покупці боялись переплатити більше. При цьому вирішально негативну роль відіграли вересневі теракти в США.

Перша хвиля ОіП в Європі припала на період 1958-1970 pp. і була пов'язана з поширенням обмежень на торгівлю після заснування ЄС. В 1986 р. прокотилась друга хвиля цього процесу, оскільки багато фірм прагнули захопити свою частку при відкритті для них внутрішнього ринку країн ЄС. Між 1990 та 1993 pp. темпи європейського ОіП дещо зменшилися, а вже з 1994 р. почалося нове піднесення (в 1995 р. сума, на яку були здійснені ОіП в Європі, досягла 250 млрд. дол.).

У процесі ОіП у Європі чітко простежується секторальний характер. Першість тут утримують нафтовий і газовий сектор промисловості (найбільша кількість трансакцій та великі довгострокові проекти, як наприклад, з російським нафтовим та газовим об'єднанням). На другому місці - хімічна та фармакологічна промисловість (внаслідок необхідності концентрації діяльності для виготовлення хімічного волокна), а також високі витрати на науку і зростаюча популярність генетичних лікарських засобів, у виробництві яких лідирують німецькі ТНК).

Європейський фінансовий сектор також пережив хвилю транскордонних ОіП. Варто лише згадати про проникнення на лондонські фінансові ринки німецьких банків, які у такий спосіб намагалися посилити свої позиції на ринку банківських інвестицій. Німецькі банки не лише супроводжують діяльність німецьких ТНК у ході ОіП за участю останніх, а часто і очолюють цей процес.

Слід згадати у цьому контексті і телекомунікаційний сектор, де утворилися тісні міжфірмові зв'язки, особливо між західноєвропейськими і східноєвропейськими фірмами (приватизація державних телефонних монополій). Міжнародні зв'язки та поділ капіталу здійснюються також і між приватними цифровими телевізійними каналами різних країн (британські і німецькі - участь "BskyB" Руперта Мердока із власністю 49% акцій у німецькій "DF 1", приклад каналу 1+1).

Загалом, німецькі банки є найбільш активними у сфері ОіП. Відтепер, німецькі фірми та банки стають найпотужнішими у своїх галузях не лише на національному чи європейському ринку, а й на глобальному ринку. Глобалізація змушує збільшувати їх кількість і займати відповідні ринкові ніші.

Так, дочірнє підприємство німецького концерну "THYSSEN" придбало за 1,8 млрд. німецьких марок американську фірму-виробника ліфтів "Dover elevator", завдяки чому стало третім у світі виробником у цій галузі.

Внаслідок об'єднання німецького та французького хімічних концернів "Hoechst" та "Rhone-Poulenc" виник новий найбільший фар­мацевтичний виробник світу з обсягом продажів 24 млрд. нім. марок.

"Deutsche Bank", після придбання за 15 млрд DM (93 долари за акцію) восьмого за величиною американського банку "Bankers Trust", став одним з найбільших банків світу із загальною балан­совою сумою близько 875 млрд. дол.

Третій рік поспіль Citigroup зберігає свої позиції кращого банку з капіталом 1 -го рівня, збільшивши його на 14,3 % - до $54,5 млрд. Не набагато відстає новий японський конгломерат Mizuho Financial Group. В результаті об'єднання трьох великих банків (Fuji Bank, Dai-Ichi Kangyo Bank и Bank of Japan) Mizuho став другим банком у світі з капіталом 1-го рівня в $50,5 млрд і першим за загальною сумою активів. На частку Citigroup і Mizuho припадає 5,9% загального капіталу кращих 1000 банков.

Найзначніші ОіП здійснені в автомобільній галузі: з 1960 р. їх було в усьому світі близько 40. Німецькі автомобільні концерни перебувають у центрі цих процесів.

Так, діяльність концерну "Daimler Benz" яскраво ілюструє глобальну конкурентну стратегію німецьких підприємств (стратегія збільшення конкурентних переваг концерну передбачала зростання підприємств за рахунок ОіП - концерн придбав високотехнологічні підприємства AEG, Dornier, MTU, MBB та ін.).

Особливо потужним було недавнє об'єднання "Daimler Benz" з американським Chrysler. Інший приклад - BMW і Land Rover.

6) провідну роль у процесах ОіП все більше відіграють поряд з американськими німецькі ТНК [3].