Норми літературної мови та професійне спілкування. Орфоепічні й акцентологічні норми

Культура мови передбачає вправне володіння нормами літературної мови. Норма – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які впорядковують суспільну комунікацію.

Мовну норму встановлюють на рівні вимови звуків і наголошування слів, лексики і словотворення, орфографії й пунктуації, морфології, синтаксису і стилістики. Відомості про мовну норму можна почерпнути з навчальних підручників та посібників, мовознавчих журналів, довідників і словників.

У наш час не тільки гуманітарну, а й вищу технічну освіту важко уявити без опанування мовної культури. Нині культура мови – це мірило освіченості спеціаліста у будь-якій галузі народного господарства. Мовна недбалість межує зі службовою недбалістю. Неправильне вживання слова, речення в тексті документа може призвести до перекручення його змісту, до непорозуміння в ділових відносинах. Помилки в технічних проектах, інструкціях можуть спричинити збої на виробництві. Наукова думка, цікава технічна ідея потребують досконалої мовної форми. Викладені грамотно й аргументовано, вони швидше здобувають підтримку суспільства, наукової громадськості. Брак усної мовної культури працівника негативно впливає на його стосунки з партнерами, клієнтами, замовниками тощо. Напівграмотний фахівець ризикує стати об’єктом насмішок і ущипливих зауважень колег.

Порушення орфоепічних норм свідчить про низький загальноосвітній рівень мовця. Уживання таких слів, як лісапед, лаболаторія, калідор, нервалгія, булгахтер, інциндент, константувати, прецендент, компроментувати, фершал, є ознакою просторіччя – по-бутового мовлення.

Грубим порушенням літературної норми є м’яка вимова [л’] перед [е] у словах проб л ема, ди л ема, л екція, степ л ер, ко л ега, ре л е.

Ненормативною є вимова звука [г] замість [ґ] у словах ґатунок, ґратки, ґратковий, ґрунт, ґрунтовний, ґрунтувати.

Дзвінкі приголосні звуки наприкінці слів і в кінці складів перед глухими звуками вимовляються дзвінко, не оглушуються: масшта б, спосі б, ром б, закла д, като д, ро з відка, рейтин г, антифри з.

Дзвінкі приголосні [д], [б], [ж] у префіксах перед глухими звуками не оглушуються, зберігають дзвінкість: о б палити, пі д хід, мі ж поверховий.

Приголосний [р] наприкінці слова та складу завжди вимовляється твердо: тока р, секрета р, бібліотека р, гі р ський, слюса р ський.

У групах приголосних між голосними в деяких словах один із приголосних не вимовляється: студе нтськ ий [н’ с’ к], ташке нтськ ий [н’ с’ к], аге нтство [н с т], студе нтств о [н с т], ші стд есят [ з д], ші стс от [с с] та ін.

Дотримання норм наголошування слів (акцентологічних норм) також є одним із показників культури усного мовлення.

Наголошення багатьох слів української мови відрізняється від наголошення їх лексичних відповідників у російській мові: пóказ, рукóпис, бéсіда, грáфлений, задúмлення, зазéмлення, зáмазка, заробíток, кúрка, кирковúй, ковшовúй, кóлесо, кільцéвий, малúй, перéкис, рóзмах, рóзпад, рúфлення, серéдина, стóляр, суднó, трубчáстий, тяговúй, руслó, одинáдцять, чотирнáдцять, сорокóвий, низькúй, плавкúй, новúй, в’язкúй, ламкúй, різкúй, тонкúй, їдкúй, шúроко, глúбоко, далéко.

В українській мові словесний наголос може диференціювати лексичні одиниці:

Магíстерський (від магістр – голова духовного або рицарського ордену). Магістерський жезл.	Магістéрський (від магістр – учений ступінь). Магістерський мінімум.
Вíтряний (супроводжуваний вітром, з вітром; легковажний). Вітряний день. Вітряна дівчина.	Вітрянúй (який діє за допомо-гою вітру). Вітряний двигун.
Вúгода (користь). Працювати задля спільної вигоди.	Вигóда (зручність). Квартира з усіма вигодами.
Відбíрний (добірний). Відбірне вугіл-ля.	Відбірнúй (який відбирає). Відбірна комісія.
Відпáювати (відокремлювати нагрі-ванням припаяну частину). Відпаювати деталь.	Відпаювáти (відрізати, відок-ремити частину від цілого). Відпаювати ділянку землі.
Відповíдний (підхожий, придатний для чогось). Відповідна реакція.	Відповіднúй (який дається у відповідь). Відповідний лист.

У межах літературної норми існують варіанти. Деякі слова української мови мають подвійне наголошення: доповíдáч, корúстувáч, корúстувáння, щíлúна, рóкú, пóмúлка, тáкóж, лазýрóвий, нáклáд, óгрíх, оглядáч, нáфтовúй, паропровíднúй, супровíднúй, мíнусóвий, прýжнúй, цемéнтóвий, повíтряний, пíдмýрoк, точкóвúй, вúнагорóда, відповíстú, відпрáвнúк, допомíжнúй, електропровíднúй, зáголóвок, зáлишкóвий, зимóвúй, зíгнýтий, кáмфóрний, карткóвúй, кахлянúй, кóлéдж, колíснúй, зокрéмá.

В українській мові словесний наголос є рухомим. У різних формах слова він може змінювати своє місце. Порівняйте слова жіночого і чоловічого роду в однині та множині:

вказíвка – вказівкú	покáзник – показникú
сторíнка – сторінкú	шрúфт – шрифтú
кнúжка – книжкú	штéмпель – штемпелí
кáртка – карткú	шлях – шляхú
чáстка – часткú	цех – цехú
трýбка – трубкú	тóкар – токарí
копíйка – копійкú	слюсар – слюсарí
крúшка – кришкú	профéсор – професорú
сíтка – сіткú	рéктор – ректорú
склянка – склянкú	áвтор – авторú
пáчка – пачкú	лéктор – лекторú
нитка – ниткú	корéктор – коректорú
гóлка – голкú	мáйстер – майстрú
дýжка – дужкú	бік – бокú
клíтка – кліткú	бункер – бункерú
скрíпка – скріпкú	брус – брусú
кýзов – кузовú	вал – валú
пóрт – портú	вéнтиль – вентилí
пóяс – поясú	електропрóвід – електропроводú
ящик – ящикú	тáбель – табелí

Порівняйте наголошення іменників у формі множини з наголошенням цих іменників у складі словосполучень із числівниками два, три, чотири:

ректорú – два рéктори

валú – три вáли

брусú – чотири брýси

буферú – два бýфери

дахú – три дáхи

електропроводú – чотири електропрóводи

Для сучасної української мови характерною є суперечність між намаганням зберегти залежність похідного слова від вихідного. Ознайомтеся з наведеними нижче похідними прикметниками, що втратили акцентну залежність від вихідного слова:

пуск – пусковúй	áркуш – аркушéвий
шрифт – шрифтовúй	спирт – спиртовúй
бíржа – біржовúй	збут – збутовúй
нитка – нитковúй	чéрга – черговúй
текст – текстовúй	прибýток – прибуткóвий
трýбка – трубковúй	семéстр – семестрóвий
стрúжень – стрижнéвий	опт – оптóвий
строк – строковúй	пóршень – поршнéвий
видáток – видаткóвий	вúставка – виставкóвий
центр – центровúй	гвинт – гвинтовúй
будúнок – будинкóвий	шар – шаровúй
пóзов – позóвний	жерсть – жерстянúй
шліц – шліцьовúй	тяга – тяговúй
шпиль – шпильовúй	точка – точкóвúй
штрих – штриховúй	шпунт – шпунтовúй
шнур – шнуровúй	джут – джутóвий

Акцентну залежність від вихідного слова зберегли такі похідні прикметники:

каталóг – каталóговий	ліфт – лíфтовий
фíрма – фíрмовий	експéрт – експéртний
герб – гéрбовий	штáнга – штáнговий
штамп – штáмповий	файл – фáйловий
відсóток – відсóтковий	азбéст – азбéстовий
вáхта – вáхтовий	бумбýк – бамбýковий
рúнок – рúнковий	бóмба – бóмбовий
цилíндр – цилíндровий	флюс – флюсовий

Більшість трискладових слів з компонентом -метр, що є назвами вимірювальних приладів, мають наголос на передостанньому складі: спідóметр, фотóметр, дозúметр, газóметр, калорúметр, озонóметр, хронóметр, спектрóметр, вольтáметр, барóметр (але: гравімéтр).

Складні слова з першим компонентом, утвореним від власного імені, мають наголос на останньому складі: ватмéтр, алпермéтр, вольтмéтр, оммéтр, кулономéтр, генрімéтр, гаусмéтр, фарадмéтр, джоуломéтр, вебермéтр, тесламéтр.

Терміни з компонентами -метрія, -графія належать до моделей, в яких нормативним є наголошення першого складу другого компонента складного іменника:

електромéтрія	електрогрáфія
спектромéтрія	спектрогрáфія
радіомéтрія	радіогрáфія
термомéтрія	термогрáфія
аеромéтрія	аерогрáфія

У назвах мір з компонентом -метр наголошується останній склад: мілімéтр, кіломéтр, сантимéтр, децимéтр, мікромéтр, кубомéтр, тонно-кіломéтр.

Складні іменники з компонентом -граф, що називають особу за фахом, мають наголос на передостанньому складі: типóграф, бібліограф, топóграф, картóграф, геóграф (але: калігрáф).

У складних іменниках з компонентом -граф, що є назвами приладів, апаратів, слід наголошувати передостанній склад: аерóграф, магнітóграф, палóграф, спектрóграф, томóграф, осцилóграф, гектóграф, метеорóграф, барóграф, гігрóграф, термóграф (але: полігрáф, телегрáф, радіотелегрáф, фототелегрáф).

Назви осіб певного фаху мають ненаголошений компонент -лог: токсикóлог, геоморфóлог, графóлог, планетóлог, кліматóлог, метеорóлог, гідрóлог, технóлог, рентгенóлог, вулканóлог, океанóлог, сейсмóлог, соціóлог, радіóлог, спелеóлог, геóлог.

Компонент -лог наголошується в таких складних словах: каталóг, монолóг, полілóг, діалóг, некролóг.

Знання закономірностей акцентної системи поліпшує усне мовлення, допомагає правильно наголошувати слова.