Зібрати картину

На столі вчителя нарізані шматочки репродукції.

Учням пропонується взяти по одному шматочку. Спочатку кожний учень розглядає свій шматочок, намагаючись з'ясувати, що може бути відтворено на цьому шматочку. Потім учні збираються разом, розглядають те, що є одне в одного, і намагаються спільно відновити повне зображення.

Ускладнення

Учні сидять півколом. Троє — окремо, обличчям до півкола, вони отримують для розглядання три різні репродукції. Лічачи до двадцяти, вони запам'ятовують зображення і відкладають у бік репродукції. Тепер вони повинні передати зміст картин останнім учням. Педагог диригує — перший учень починає свою розповідь, педагог через деякий час зупиняє його і розповідає другий учень, потім знову — перший, третій і т. д.

Потрібно нагадувати і розповідачам, і слухачам, щоб вони не­одмінно відновлювали на своїх внутрішніх екранах ту динамічну картину, те бачення, яке було у момент «включення», щоб у такий спосіб вони дотримувалися безперервності бачень і думки.

Три слова

Учні сидять півколом. Учитель говорить декілька слів, учні сполучають їх в одну гармонійну картину, доповнюючи її фан­тазією. Слова можуть бути близькими до передбачуваної події («дорога-зустріч-автобус»), можуть заздалегідь містити натяк на передбачуване ускладнення події або перешкоду на шляху до мети («телефонний дзвінок»), а можуть бути неначе зовсім далекими один від одного («лінійка-порося-лампа»), А що, якби це були три перші слова з вправи «кінофільм»? Як пов'язати їх в єдину подію? Пофантазувати!

Можна продовжити цю вправу як кінострічку або групову розповідь, тренуючи фантазію.

НАРОДЖЕННЯ СЛОВА

Слухати і чути

Учні слухають, що відбувається в коридорі, на вулиці, в сусідньому класі. Спочатку розповідають, які звуки почули. Коли з цим завданням вони легко впораються, то слід запропонувати за по­чутими звуками намалювати картинки того, що відбувається.