Виправдання слова

Кожному з учнів дається одне слово: мало, книжка, вісім, курка або будь-які інші слова. Дається дві хвилини на уявлення обставин і виправдання слова. Повідомляються дві вимоги до того, як учні почнуть придумувати і пояснювати обставини.

Якщо слово адресується уявному партнерові, то краще, щоб він перебував десь за стіною, за дверима, удалині, а не тут же на сцені. Не варто спілкуватися з уявним партнером, який зна­ходиться нібито поруч.

Слово потрібно вимовити тоді, коли його необхідно сказати, коли логіка і послідовність дій сприяють неминучості його ви мовлення.

Приклади

Задані слова «мало» і «вісім».

У книжковому магазині для мене відклали книгу, що коштуї; сто гривень!

Я побіг додому за грошима. Нікого немає. Магазин зачинить­ся через годину. Нишпорю у всіх своїх кишенях — у літньому плащі, у зимовій куртці, у старих брюках. Назбирав звідусіль 90 гривень. МАЛО! Говорю це собі, міркуючи, куди податися, щоб позичити гроші.

Поривом вітру винесло з вікна нашої кімнати в сад рідкісні

марки, які ми розглядали з товаришем. Я шукаю їх — у траві, в кущах. їх було вісім, а знайшов доки лише три. Ось четверта, п'ята... Слава богу, тепер все! І ось я кричу товаришеві у віконці;: «ВІСІМ!»

Примітка. Слово має бути живим. Не варто розмірковувати над тим, як його вимовити. Необхідно забути про нього спочатку. Намагатися не рвати дію, тягнути безперервний ланцюжок пошуків. Згадувати конкретні речі.

Зазвичай всі учні обговорюють, чи вдалося викопати вправу, Хай спочатку глядачі дадуть відповідь на питання:

— Чи вийшло слово живим?

— А чи повірили ви самі собі? Чи потрібно було сказати це слово? Інколи корисно повторити вправу, і не одноразово. Повторити, не повторюючись.

СЦЕНІЧНА ДІЯ. ВІДЧУТТЯ ПРАВДИ. ІНСТИНКТИВНІ РЕАКЦІЇ

Сидіти

Немає в житті таких положень — сидіти заради того, щоб сидіти. Навіть якщо людина сидить тому, що їй робити нічого Будь-яка дія в житті — ланка в безперервному життєвому ланцюзі, що має причину і мету. У кожній дії було минуле і буде майбутнє. Людина сидить «просто так» і мляво розмірковує, чим би зайнятися. Або гріється на сонечку, згадуючи вчорашній футбольний матч. Або чекає на телефонний дзвінок, роздивляю­чись смужки на шпалерах.

Завдання

Сидіть, аби відпочити. З'явилася мета. Отже, визначилася Проста дія.

Не слід спочатку розв'язувати всі незліченні питання: «Чим и займатимуся? Куди піду? Що там робитиму?» А потім, усе розв'язавши, братися до виконання. Досить знати загальну мету І характер дії («трошки відпочину після уроку фізкультури»), аби,почавши вправу, конкретизувати у дії необхідні обставини (♦стрибки у довжину у мене не виходять, стрибки у висоту теж, но гу підвернув...»).

Варіанти мети (за Станіславським)

Сидіти, щоб:

• сховатися, причаїтися, щоб не знайшли;

• слухати, що робиться в сусідній кімнаті;

• дивитися, що робиться навпроти у вікнах;

• дивитися, як біжать хмари;

• чекати своєї черги до лікаря в приймальній;

• чергувати біля хворої дитини; • читати книгу, газету;

• спостерігати за тим, що відбувається навколо.