Руська правда” : історія створення, основні списки та редакції

«Руська правда» - перший відомий нам кодифікований збірник Руської держави. Питання про її походження, час появи її найдавнішої частини ще повністю не досліджене. Так, академік Б. Греков відносить її створення до VІІ ст. н.е. Але переважна більшість сучасних дослідників поєднують «Руську правду» з іменем Ярослава Мудрого. Суперечливим залишається і питання про місце видання цієї частини «Руської правди». У літописі вказується Новгород, хоча чимало авторів небезпідставно називають Київ.

Оригінал «Руської правди» не зберігся. Її текст пощастило відтворити по 106 списках, що збереглися у Кормчих книгах та інших юридичних збірниках. Списки – це тексти «Руської правди», переписані, вірогідно, місцевою адміністрацією, суддями, один в одного. Їх цікавив насамперед зміст постанов, а не форма їх викладу. Залежно від часу написання, обсягу та авторства дослідники поділяють «Руську правду» на три редакції: Найдавніша або «Коротка правда», «Розширена правда» та «Скорочена правда».

Князівські устави та уроки як джерело права Руської держави.

«Устави» та «Уроки» княгині Ольги (Х ст.) були першими зразками князівського правотворчості. Урок означав «уректи», тобто проголосити, висловити, а устав - «установити», «постановити». Уроки видавалися за власним бажанням княгині, стосувалися здебільшого фінансових справ держави, мали тимчасовий характер. Устави погоджувалися з представниками державної влади, насамперед з князівською Радою, і діяли впродовж усього періоду перебування князя при владі.

Із цього виду джерел збереглися відомості про:

- Устав земляний князя Володимира Святославовича. В ньому визначалися основи державного устрою та правового становища дружинників.

- Устав князя Володимира (церковний) – конспективний кодекс церковного судового права, що діяв від часу прийняття християнства аж до ХVIII ст. У його основі лежала грамота князя Володимира, написана на Кормчій книзі чи на окремому аркуші, який додався до Кормчої книги. У ній підтверджувалися постанови візантійського імператорського законодавства про церкву і визначався обсяг візантійської церковної юрисдикції. Оригіналу тексту не існує. Його можна лише приблизно реконструювати.

- Устав князя Ярослава (церковний) – пам’ятка церковного права, яка розвивала ідеї, закладені в Уставі князя Володимира. Він визначав церковну юрисдикцію у справах моралі, сім’ї, шлюбу, а також тих, що стосувалися злочинів священиків, членів їхніх родин, церковної обслуги. Оригінал тексту не зберігся.