ІІІ Литовський статут 1588р. : структура та основний зміст

Робота над ІІІ Литовським статутом уможливила подальший розвиток правової системи Великого князівства Литовського. Правова система за статутом 1588 року – це синтез принципів станового ладу і нових правових понять, спрямованих у майбутнє. Найкращим доказом того, що цей синтез виявився успішним і відповідав вимогам епохи, є те, що два з половиною століття статут був взірцем для законодавців і задовольняв судову практику на литовських, українських та білоруських землях. Чинність ІІІ Литовського статуту не поширювалась на Брацлавщину, Київщину, Волинь через приєднання цих територій 1569 року до польської корони. Тут зберігав чинність ІІ Литовський статут.

Статут 1588 року складався з 14 розділів, які налічували 488 артикулів. То був класичний кодекс феодального права, що всебічно регулював найважливіші суспільні відносини того історичного періоду.

Судебник Казимира ІV Ягеллончика 1468 р. як перша спроба кодифікації у Великому князівстві Литовському.

У другій половині ХV ст. з’явилися збірники законів, що їх інколи називали кодексами. Першою спробою кодифікації литовського руського права став Судебник Казимира ІV Яггелончика, затвердженого 1468 року у Вільнюсі.

В основу Судебника, що складався з 25 артикулів, було покладено місцеве звичаєве право та судову практику з кримінальних справ. У ньому знайшли відображення ряд норм, очевидно запозичених із «Руської правди».

В Судебнику простежується ідея рівності усіх верств населення перед законом. Розрізняється велика і мала крадіжка, йдеться про індивідуальну відповідальність за вчинений злочин. За судебником, суб’єктами злочину були не тільки вільні люди, а й залежні отчичі (холопи).