Організаційно-правова форма - це типова модель юридичної особи, яка містить істотні її ознаки як суб'єкта права'.
Відповідно до Цивільного кодексу 1963 р., юридичні особи розподілялися на підприємства, організації та установи.
Підприємства займалися підприємницькою діяльністю (виробництвом, будівництвом, торгівлею, транспортуванням, наданням послуг зв'язку). Установами вважалися бюджетні юридичні особи, які здійснювали управлінські функції, а також заклади освіти, науки, культури, охорони здоров'я.
Всі інші вважалися організаціями, хоча між державними установами та державними організаціями особливих відмінностей не було.
У проекті Цивільного кодексу (1996 р.) передбачалося існування юридичних осіб лише у формі товариства або установи.
Позиція окремих членів Робочої групи, котрі наполягали на закріпленні лише цих двох організаційно-правових форм юридичних осіб, не узгоджувалася з багатьма чинниками. Незбагненним було також те, як можна було втиснути у ці форми усі юридичні особи, насамперед, т. зв. публічного права, і яке це могло мати наслідки.
|
|
При доопрацюванні проекту Цивільного кодексу до третього читання у частину 1 статті 83 ЦК була внесена зміна, за якою юридичні особи можуть створюватися і у інших формах, встановлених законом.
1 Кравчук В. М. Соціально-правова природа юридичної особи: Авто-реф. канд. дис...- Львів, 2000.- С. 7.
1. Товариства
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦК, товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Однак таке загальне поняття товариства є неточним, адже господарське товариство може створюватися шляхом об'єднання не лише осіб, а й майна (капіталу) (див. частину 1 статті 113 ЦК).
Товариства є підприємницькими і непідприємницькіши.
Підприємницькі товариства, тобто ті, які мають метою одержання прибутку та його наступний розподіл між учасниками, можуть, відповідно до статті 84 ЦК, бути створені лише як господарські товариства або виробничі кооперативи.
Господарські товариства можуть бути п'яти видів.
Повне товариство |
У повному товаристві учасники спільно ведуть підприємницьку діяльність і несуть солідарно додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (стаття 119 ЦК).
Слово «повне» означає лише повну відповідальність, яка може бути понесена повністю самим товариством, а якщо це неможливо - додатково усіма учасниками солідарно. Саме тому закон дозволяє особі бути учасником лише одного повного товариства.
Командитне Його назва походить від французь-
товариство кого слова commandite - товариство
|
|
на вірі.
У командитному товаристві, відповідно до статті 133 ЦК, учасники розділені на дві групи. Одна група здійснює підприємницьку діяльність від імені товариства. Якщо товариство завдало збитків іншим особам, воно само несе відповідальність. У разі недостатності коштів товариства учасники несуть додаткову відповідальність солідарно.
Друга група не бере участі у діяльності підприємства і несе ризик збитків лише у межах своїх вкладів.
Товариство з обмеженою відповідальністю |
У товаристві з обмеженою відповідальністю статутний фонд розподілений на частки, які визначаються за величиною внеску учасника товариства. Учасник товариства не відповідає своїм особистим майном за діяльність товариства, але може позбутися права на свій внесок у майні товариства.
Українське цивільне право
Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин
Товариство з додатковою відповідальністю |
На відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, учасники цього товариства можуть нести додаткову відповідальність своїм майном у розмірі, який є кратним до величини його внеску. Кратність розміру такої відповідальності визначається в установчих документах товариства.
Акціонерне товариство |
В акціонерному товаристві статутний капітал поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Акціонери можуть лише позбутися своїх корпоративних прав.
Предметом гострої дискусії при опрацюванні проекту Цивільного кодексу була можливість подальшої діяльності закритих акціонерних товариств. Певно, спонсорська участь іноземних фондів у фінансуванні проекту Цивільного кодексу була пов'язана саме із їх заінтересованістю у припиненні діяльності закритих акціонерних товариств (їх в Україні серед усіх акціонерних товариств -80 відсотків).
Окремі члени Робочої групи відстоювали потребу законодавчої заборони діяльності акціонерних товариств закритого типу, які мали автоматично перетворитися на акціонерні товариства відкритого типу з моменту набрання чинності Цивільним кодексом України.
Відомо, що багато фінансово стабільних акціонерних товариств є саме закритого типу, як, наприклад, всесвітньо відоме ЗАТ «Оболонь».
Перетворення закритих акціонерних товариств на відкриті мало би бути потужним правовим засобом нищення конкурентів.
Завдяки зусиллям багатьох народних депутатів діяльність акціонерних товариств закритого типу в Україні була збережена. Закриті акціонерні товариства - це не плід творчості вітчизняного законодавця, а добре апробована, адекватна ринку організаційно-правова форма господарювання'.
Спільні риси окремих П°РЯД 3 відмінностями, які є підставою
товариств для в'ДмежУвання кожного з цих п яти
видів господарських товариств, окремі з них мають і спільні риси.
Так, повне і командитне товариства об'єднує те, що їх заснов-
' Вінник О, М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення.- К., 2003.- С. 245.
никами не може бути одна особа. Це і зрозуміло, адже за певних умов може настати солідарна відповідальність, яка зумовлює необхідність кількох засновників.
Допускається участь лише в одному повному товаристві і в одному командитному товаристві. Закон не містить прямої заборони одному і тому ж учасникові повного товариства бути одночасно учасником одного командитного товариства. Проте є підстави вважати, що, оскільки мова йде про солідарну додаткову відповідальність усім своїм майном, одночасне перебування члена повного товариства у командитному товаристві, особливо у статусі «повного» учасника, було б загрозою майновим інтересам його партнерів.
|
|
Акціонерні товариства, товариства з обмеженою та з додатковою відповідальністю можуть бути створені і однією особою.
Установчим документом цих трьох видів господарських товариств є статут.
Повне і командитне товариство створюються на підставі засновницького договору.
Кожен із учасників усіх видів товариств має право на прибуток від його діяльності, який залежить від розміру часток у капіталі, вкладу, кількості належних акцій.