Сюжетні танці

План

Вступ. 3

Хороводи. 4

Сюжетні танці 4

Побутові танці 5

Хореографія побутових танців та їх характеристика. 6

Висновки. 15

Список використаної літератури. 16

Вступ

Український народ протягом сто­літь створював самобутню культуру, яка відбиває його багатогранне жит­тя. Одним з її найцінніших скарбів є танцювальне мистецтво. Кращі художні зразки народних танців збе­реглися і дійшли до наших днів. Вони стали невід'ємною частиною худож­нього життя України.

Серед танців, які побутують те­пер, можна відзначити хороводи, ме­телиці, гопаки, козачки, коломийки, гуцулки, кадрилі, польки і ряд сю­жетних танців — «Коваль», «Гречка», «Льон», «Лісоруби», «Опришки», «Аркан» та багато інших.

Вивчення зібраного хореографічно­го і музичного матеріалу дає можли­вість визначити три основних жанри українських народних танців: хоро­води, сюжетні та побутові. Цю класифікацію покладено в осно­ву збірника «Українські народні танці».

Хороводи

Хороводи — один із найдавніших видів народного танцювального ми­стецтва. Виконання їх пов'язувалось колись з обрядовими діями, традицій­ною зустріччю весни (весняний цикл танців), відзначенням літа (купаль­ський цикл танців), зустріччю Нового року. Найбільш поширеними були веснянки, гаївки, танки. Автором об'єднали їх під загальною назвою хороводи. Тепер хороводи втратили своє обрядове значення. Вони міцно увійшли в репертуар професіональ­них і самодіяльних виконавських ко­лективів, особливо дитячих.

За темами хороводи можна поділи­ти на три групи:

до першої належать хороводи в яких відображаються трудові проце­си («А ми просо сіяли, сіяли», «Мак», «Шевчик», «Бондар», «Ко­валь» та ін.);

до другої — хороводи, де відбито родинно-побутові відносини трудового народу («Перепілка», «Ой, гілля-гілочки», «Пташка» тощо);

до третьої — хороводи, в яких зна­йшли свій вираз патріотичні почуття народу, оспівується рідна природа («А вже весна», «Марена» та ін.).

Хороводи являють собою синтетич­ний вид народної творчості, в яком? органічно злиті поезія, музика та хо­реографія. Ідейний зміст того чи ін­шого хороводу розкривається піснею. У зв'язку з цим для хореографів-практиків текст в обрядових танцях має першорядне значення, бо він дик­тує хореографічний малюнок хорово­ду в цілому.

Сюжетні танці

Цей жанр танцювального мисте­цтва українського народу виник піз­ніше, ніж хороводи.

В сюжетних танцях засобами на­родної хореографії відображаються конкретні явища з навколишнього життя і природи. Назва танцю визна­чається його змістом. Так, наприклад» танець «Лісоруби» дістав таку назву тому, що сюжетом його є трудовий процес рубання лісу.

В загальній композиції танців цьо­го типу, тобто у послідовності танцю­вальних фігур, ясно видно логічний і чіткий розвиток сюжетної лінії.

Щодо тематики сюжетні танці можна розподілити на групи, де основною темою є:

а) праця («Шевчик», «Коваль». «Косар», «Лісоруби», «Льон» та ін.);

б) народна героїка («Опришки»1, «Аркан» тощо);

в) народний побут («Катерина», «Коханочка», «Волинянка», «Горли-ця»);

г) окремі явища природи і зобра­ження виробничих знарядь селянина в дії («Гонивітер», «Зіронька» «Віз» та ін.);

д) звичаї птахів і тварин («Гусак», «Козлик» 2, «Бичок» та ін.).

Сюжетні танці художньо найдо­сконаліші і найрізноманітніші щодо тематики.

1 Опришками в західних областях Укра­їни називалися народні повстанці, які вели антифеодальну боротьбу.

2 Танець «Козлик» не так давно побу­тував у с. Локнистому, Березнянського району, Чернігівської області. За словами міс­цевих жителів — це жартівливий танець, в якому відображаються звичаї тварини. Та­нець записати не вдалося.