Виникнення українського козацтва

Н.р.

Тема: Українське козацтво

1. Виникнення українського козацтва.

2. Козацько-селянські повстання наприкінці ХVІ – першій половині ХVІІст.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей – К., 1998, с. 100-125

2. Лановик Б.Д. Історія України. – К.,1999, с. 71-76

3. Субтельний О. История Украины.- К.,1994,136-153

4. Д.І.Яворницький. Історія запорозьких козаків. - К.,1990

5. Савченко Н.Н., Филиппенко Р.И. Учебное пособие "История Украины: конспект лекций" для студентов - X.: Изд-во НФАУ, 2002. – с.29-35

Відеофільми:

- № 36 «Захищали, скільки могли»;

- № 39 «Реєстрові, городові, низові»;

- № 40 «На чатах»;

- № 41 «Батьки вольностей»;

- № 44 «Шлях до Тарасової ночі»

-

Виникнення українського козацтва

Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало формуватися з кінця ХV – на початку ХVІ ст. Перша згадка про українських козаків датована 1492 р.

В українській мові слово «козацтво» визначає суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю й обороняли Україну від іноземних загарбників. Козаків називали запорозькими, оскільки їх основні центри розташовувалися нижче дніпровських порогів.

Причини виникнення козацтва:

- економічні: захоплення українських земель польськими та литовськими феодалами, нестача власної землі у селян і як наслідок – переселення селян на «Дике поле», у Запоріжжя та на Подніпров’я;

- соціальн і: посилення феодального гніту, оформлення кріпацтва;

- політичні: намагання Польщі встановити контроль над утікачами в Подніпрові;

- національно-релігійні; політика спольщення, переслідування православної церкви;

- військові: необхідність захисту кордонів від турецько-татарських набігів.

Соціальний склад козацтва: селяни, міщани, дрібна шляхта.

Національний склад: крім українців, ще й росіяни, білоруси, литовці, молдавани і навіть татари.

Основні заняття козаків: землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля, Нерідко грабували татарських купців. Заможні козаки мали наймитів, у тому числі з козацького середовища, які допомагали вести господарство.

Своєрідною столицею була Запорозька Січ. Назва «Січ» походить від слова «сікти»і означає укріплення з дерева, глини. Розташовувалися січі на Дніпровських островах. Їх укріпляли ровами та високими валами з дерев’яним частоколом. Фортеця мала великі башти з бійницями для гармат. Іноді до річки проривали підземний хід. Першою з відомих січей називають Хортицю (1553-1557 рр), побудовану Дмитром Вишнивецьким. Крім Хортицької, також відомі січі Базавлуцька, Томаківська, Чортомлицька. Каменецька тощо.

У центрі січі розташовувався майдан з церквою, від нього відходили довіг будинки – курені, у яких жили січовики. Курінь водночас був і військовою одиницею; всього їх налічувалося 38.

Січ мала ознаки державності: територію, систему владних органів, військо і правові звичаї.

Вищим органом влади виступала Січова Рада. Її повноваження:

- оголошення війни і підписання миру;

- організація військових походів;

- покарання злочинців;

- розподіл угідь тощо.

Рішення ради вважалися рішеннями всього війська і були обов’язковими для виконання; проводилася вона 2-3 рази на рік: 1 січня, 1 жовтня та після Великодня. На радах обирали і козацьку старшину:

- гетьмана, або кошового отамана, якому належала вища адміністративна, військова і судова влада; він вступав у дипломатичні відносини, затверджував судові вироки, очолював військо;

- воєнного суддю, який за відсутності гетьмана виконував його обов’язки;

- писаря, який очолював канцелярію;

- осавула, що відповідав за оборону Січі;

- обозного, який відав артилерією.

Вибори старшини відбувалися 1 січня. Символами влади були клейноди – хоргви, булава, печатка, бунчук, литаври.

Старшину обирала і кожна паланка (полк), до яких входили 6-7 куренів. Кількість паланок була різною: від 5 до 7.

Отже, Запорозька Січ (Кіш) мала ряд ключових ознак державності, які згодом були використані при розбудові держави, та стала захисником від татарських нападів.

Походи запорожців проти турків:

- 1602 р. – розгром турецького флоту під Кілією;

- 1606 р. – взяття турецької фортеці Варни;

- 1608 р. – взяття і зруйнування Перекопу;

- 1614 р. – козацький флот під командуванням П.Сагайдачного напав на Трапезунд, Синоп та спалив турецький флот;

- 1615 р. – флот П.Сагайдачного атакував Стамбул;

- 1616 р. – розбито турецький флот під Очаковом, зруйновано Кафу;

- 1620-1621 рр. – Хотинська війна Османської імперії проти Речі Посполитої з метою завоювання українських і польських земель. За Хотинським мирним договором турки зобов’язувалися не нападати на українські землі, а поляки – зупинити козацькі походи на Туреччину.

Результат: розвіяно міф про непереможність турецької армії; турки не змогли загарбати українські землі.

- 1624 р. – похід на Стамбул.

Реєстрове козацтво -цекозаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої й записані у спеціальні списки - реєстри.

Ідея створення козацького реєстру належала польському королю Сигізмунду ІІ Августу, який у 1572 р. записав до реєстру 300 найманих козаків. Пізніше реєстр збільшувався, і становив, залежно від певних обставин, від 1 до 6 тис. козаків.

Права та привілеї реєстрового козацтва:

1) право землеволодіння, заняття промислами і торгівлеюґ4

2) отримували плату за військову службу;

3) звільнялися від уплати податків та виконання повинностей;

4) обирали гетьмана і старшину на козацькій раді;

5) мали власну судову та адміністративну юрисдикцію;

6) в містечку Трахтемирів на Київщині мали власний монастир – як шпиталь та арсенал.

Реєстровці зобов’язувалися підпорядковуватися офіцерам, яких призначив король, і не нападати самовільно на Кримське ханство.

Значення козацтва в історії України:

- засвоїли степові запустілі землі;

- були захисниками південних районів України від турецько-татарських нападів;

- брали участь у народних повстаннях:

- сформували основи козацької державності;