Що таке філософія

Саме слово філософія є грецьке й означає «любов до мудрості». Старі греки вживали це слово спочатку в тому самому значенні, що й «наука», «знання». Але помалу починається наукова спеціалізація, постають окремі «конкретні» науки, що займаються кожна якимось своїм спеціальним предметом. Значення слова «філософія» змінюється й для неї залишається якась сфера дослідження поза межами окремих конкретних наук. Філософія працює десь «попереду» окремих наук, «глибше», ніж вони, або підіймається «вище», аніж конкретні науки, обіймає питання «ширше», ніж вони.

Філософія досліджує, з одного боку, засади, «передпосилки» окремих конкретних наук, себто ті засади, з яких ці науки виходять, приймають їх на віру, а з іншого — не обмежується «передпосилками» якоїсь однієї конкретної науки, а шукає передпосилок, що є спільні кільком, а то й усім конкретним наукам; філософія перевіряє і з’ясовує ті шляхи, якими окремі науки шукають правди. В цьому сенсі говоримо, що філософія працює «поперед» окремих наук або «глибше», ніж вони (працю філософії в цім напрямку звемо теорією пізнання, гносеологією, логікою та методологією наук або методологією тієї або іншої окремої науки — напр., математики, біології історії тощо).

Висновки окремих наук філософія хоче звести докупи, подати цілу картину там, де окремі науки є в стані дати лише малюнки окремих уривків світу, дійсності. Тому дехто з філософів не лякався навіть такої праці, як утворення філософської енциклопедії наук. Але в інших випадках філософ обмежується зведенням докупи, з’ясуванням, обробленням дат якоїсь окремої науки (говоримо про «філософську енциклопедію наук», але також про філософії окремих наук — «філософію історії», «філософію біології», хімії, мовознавства і т. д.).

Нарешті, для філософії залишалась ще й власна сфера дослідження — це насамперед уся людська діяльність поза межами наук. Людина не лише займається наукою, а й просто живе та в житті щось діє, чинить; людина вірить у щось, має якусь релігію; нарешті, продукує мистецькі твори — починаючи з народної пісні та народного мистецтва й кінчаючи театром, літературою, малярством і т. д. Філософія розглядає й їх, шукає в них «єства» (того, що залишається те саме, як би не були різні окремі випадки, явища, прояви: так, шукає того, що є в усіх релігіях, хоч як ці релігії — від поганства до християнства — є різні) та «сенсу» (значення, змісту). Говоримо про філософію мистецтва, або філософію релігії, або про етику (філософію людського чину взагалі), або й про філософію архітектури філософію театру або поезії і т. д. В цьому сенсі філософія йде «вище», аніж окремі науки.

Та філософія не залишається при цих питаннях, а звертається до дослідження єства або сенсу людського життя в цілому та світу в цілому, нарешті, до Бога. Філософію, що займається цими питаннями, звемо найчастіше метафізикою.