2015-06-30
602
| Питання | Характеристика |
| Форма | · Українізація і заходи для культурно-національного розвитку національних меншин в Україні |
| Період здійснення | · 1923 — початок 1930-х рр. |
| Основні провідники | · П. Скрипник, О. Шумський |
| Мета | · Створення національного підґрунтя для проведення більшовиками своєї політики, а також для створення позитивного образу радянської влади як всередині країни, так і за її межами |
| Основні положення (сформовані рішеннями XII з'їзду РКП(б) (квітень 1923 р.)) | · Підготовка, виховання та висування керівних кадрів корінної національності · Урахування національних факторів при формуванні партійного та державного апарату · Організація мережі навчальних і виховних закладів, закладів культури, преси, книговидавничої справи мовами корінних національностей · - Вивчення національної історії, відродження та розвиток національних традицій і культури |
| Підсумки і результати | · У 1930 р. кількість шкіл з українською мовою навчання становила 85 %, у 75 % державних установ діловодство було переведене на українську мову, 90 % газет, більше 50 % книг і журналів видавалося українською мовою · Кількість українців серед службовців держапарату зросла з 35 до 54 % · Сприяла залученню до радянського культурного будівництва української інтелігенції, з еміграції повернулася частина діячів культури і науки · Відбувся бурхливий розвиток української культури («Відродження») · Були забезпечені культурно-національні права національних меншин, створені адміністративні національні райони тощо |
Основні тенденції розвитку науки
|
|
|
Загальна характеристика
· Одержавлення системи наукових установ. Ліквідація будь-яких об'єднань науковців. Присвоєння Академії наук України звання Всеукраїнської. До складу увійшли секції Українського наукового товариства. Діяльність Всеукраїнської академії наук була суворо регламентована.
· Ідеологізація діяльності наукових установ. Партійна оцінка діячів науки.
· Підпорядкування державі системи вищої освіти.
