Поезія - це просто неповторність, якийсь безсмертний подих до душі» (за улюбленими поетичними творами)

«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…» Л. Костенко.

Ліна Костенко, поет, філософ, безстрашний, самобутньо й напружено мислячий митець, кришталево чистий перед своїм народом і власною совістю. її геній, незважаючи на всі катаклізми й катастрофи, гоніння й замовчування, був і залишається могутнім незламним деревом, олімпом сучасної поетичної думки. Свою долю поетеса вибрала сама: Я вибрала Долю собі сама. І що зі мною не станеться -у мене жодних претензій нема До Долі – моєї обраниці.

Ще замолоду душа Ліни Костенко задихалася в атмосфері духовної блокади, тотального наступу на паростки національного відродження, засилля кар’єристів, підлабузників. її поезія була криком протесту.

Номенклатурні дурні, бюрократи, пласкі мурмила в квадратурі рам! Ваш інтелект не зважать на карати, а щонайбільше просто на сто грам.

Поезія Ліни Костенко – це поезія правди, неповторності:

Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

Що б не писала поетеса, на першому місці завжди були проблеми морального вибору, розв’язувала вона їх на матеріалі подій тисячолітньої давності: якщо здавна люди мучилися ними, то їх неодмінно треба вирішувати.…Тепер кого не стрів -усі митці, художники й поети. Всі генії На вічні терези кладуть шедеври у своїй щедроті. Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази, був Мікеланджело Буонзрроті.

Білет №5

1. Історичні романи П.Загребельного: постаті національної історії та уроки сучасності.

2. Українська драматургія у художніх пошуках та самооновленні (до проблем розвитку та завдань на перспективу).