Поетична школа улюбленого автора: сторінки творчості письменника рідного краю

Шмалюк Анатолій Миколайович. Шмалюк Анатолій Миколайович. Полковник у запасі Шмалюк Анатолій Миколайович народився 23 лютого 1957 року в смт Червоноармійську Житомирської області. З 6 травня 1975 року по січень 1984 - служив у Радянській Армії. З січня 1984 року по серпень 1999 - працював на оперативних та керівних посадах в органах військової контррозвідки Комітету державної безпеки СРСР та Служби безпеки України. Відзначений урядовими та відомчими нагородами. Нині працює директором Житомирського професійного ліцею харчових технологій. Відмінник освіти України, нагороджений медаллю "Антон Макаренко" Міністерства освіти і науки України. Член Національної спілки журналістів України. Автор 19-ти літературних видань. "Записки контррозвідника" - нова книга автора.

Лауреат багатьох Міжнародних та Всеукраїнських мовно-літературних кон­курсів. У квітні 2009 - нагороджений "Золотою медаллю Української журналістики".

У червні 2009 - Асоціацією культури та мистецтв України присвоєно почесне звання "Гордість України". Отримав почесне звання "Гордість Червоноармійщини".

Літературна творчість: збірки: «Розстріляна молодість», «Вкрадена правда», «Полинові роси». Воєнно-пригодницька повість «Записки контрозвідника» тощо.

У новелі «Лиса гора», яка увійшла у збірку «Вкрадена правда», мова йде про події, які відбувались у вересні-жовтні 1941 р. у часи Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) у Червоноармійську на околиці (Житомирська область, Україна). Майбутній батько Анатолія Миколайовича Шмалюка, Микола Шмалюк, якому тоді було приблизно 16-17 років, став свідком розстрілу німецькими окупантами та поліцаями приблизно 700 людей єврейської національності. Після розстрілу, коли фашисти і поліцаї поїхали, Микола Шмалюк підійшов до ями, куди позкидали забитих людей і побачив, що земля шевелиться. Він руками розкопав землю і витягну звідси поранених хлопця і дівчину. Хлопець зміг перевести поранених людей до своєї хати і цілий рік за ними доглядав. Потім, коли юнак та дівчина одужали, вони покинули обійстя Шмалюків. Після закінчення Великої Вітчизняної війни, врятовані Миколаю Шмалюком хлопець і дівчина, які згодом одружилися, багато років приїзджали на (травня у гості до родини Шмалюків.

Білет №13

1. Тарас Шевченко як обличчя української нації (до проблем творення образу в художній прозі і кіно).

2. На перехрестях долі і часу: твори українських письменників у сучасному прочитанні (за творами відомих авторів).