Ііі. Вивчення нового матеріалу

Урок № 23

Клас: 10

Тема. Екологічне право

Мета: надати загальну характеристику екологічного права, з’ясувати його роль у системі права України, удосконалю­вати навички учнів працювати з нормативно-правовими до­кументами, узагальнювати отриману інформацію у вигляді таблиці; створити умови для формування відповідального ставлення учнів до реалізації своїх екологічних прав та ви­конання обов'язків.

Очікувані результати: Після опрацювання теми учні зможуть: дати визначення екологічного права та назвати його основні джерела;

• назвати екологічні права і обов’язки громадян;

• пояснити, що таке використання природних ресурсів, на­звати його види;

• охарактеризувати Червону книгу України;

• пояснити, хто є їх власниками, хто природокористувачами, назвати їхні права й обов’язки.

Базові поняття і терміни: «екологічне право», «джерела екологічного права», «природні ресурси», «природокористування», «екологічні права та обов’язки громадян», «Червона книга України».

Обладнання уроку: підручник, Червона книга України.

Структура уроку

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань, умінь і навичок

Вивчення нового матеріалу

1. Загальна характеристика екологічного права.

2. Екологічні права та обов’язки громадян.

3. Використання природних ресурсів. Права та обов’язки власників при­родних ресурсів та природокористувачів.

4. Червона книга України.

Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок

Підсумки уроку.

Домашнє завдання

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК.

Фронтальне опитування

1. Дайте визначення адміністративного права.

2. Назвіть основні інститути адміністративного права.

3. Назвіть джерела адміністративного права.

4. Дайте визначення адміністративного проступку та охарактеризуйте його склад.

5. У чому полягають особливості правового статусу суб’єктів адміністратив­ного права?

6. У чому полягають особливості адміністративної відповідальності неповно­літніх?

7. Що таке державна служба?

8. Назвіть підстави адміністративної відповідальності.

9. Які види адміністративних стягнень визначені українським законодав­ством?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА.

Розповідь учителя

Екологічне право — самостійна галузь права, що регулює відносини у сфе­рі взаємодії суспільства та людини з навколишнім природним середовищем з метою охорони життя та здоров’я громадян, захисту їхніх екологічних прав і свобод, раціонального природокористування й забезпечення якості навко­лишнього природного середовища на користь теперішнього та майбутніх по­колінь людей.

Об’єкти екологічного права — це сукупність природних, природно- соціальних процесів, природних ресурсів, ландшафтів, природних комплек­сів, екосистем та життя і здоров’я громадян, що підлягають охороні за допо­могою норм екологічного законодавства.

Особливій охороні підлягають природні території та об’єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілі­зації негативних природних процесів і явищ. Природні території та об’єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об’єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні й інші типи територій та об’єктів, що визначаються законодавством України.

Особливій охороні підлягають і заносяться до Червоної книги України рідкісні й такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринно­го й рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Суб’єкти екологічного права — це особи, яким відповідно до закону на­лежить право природокористування і на яких покладено обов’язок щодо охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, раціонального вико­ристання, відтворення природних ресурсів.

За змістом прав та обов’язків серед суб’єктів екологічного права можна виділити такі групи:

• громадяни;

• юридичні особи;

• органи державної влади (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місце­ві державні адміністрації, органи судової влади та прокуратури);

• органи місцевого самоврядування.

Підставою виникнення екологічних відносин є юридичні факти, що висту­пають як події (аварії, катастрофи, стихійне лихо — повінь, землетрус тощо) або дії. Діями, наприклад, є отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин, організація проведення обов’язкової екологічної експертизи тощо, а також правопорушення: недотримання умов спеціального природокорис­тування, що визначені в дозволах на його здійснення; ігнорування (невико­нання) висновків обов’язкової екологічної експертизи; недотримання умов надання органами державної влади іншим особам інформації про здійснення природоохоронних заходів, стан довкілля (її замовчування або викривлення) тощо.

Підставами припинення екологічних правовідносин є відповідні адміні­стративні акти, припинення існування або діяльності юридичної особи, від­мова від природокористування, закінчення терміну договору, ліцензії, судо­ве рішення тощо.

Джерелами екологічного права є нормативно-правові акти, що містять еколого-правові норми. Насамперед, Конституція України, Закони Украї­ни «Про екологічну мережу України», «Про екологічний аудит», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про Червону книгу України», «Про природно-заповідний фонд України» тощо.

Відповідно до законів, а також із метою конкретизації положень постанов Кабінету Міністрів України ухвалюються підзаконні нормативно-правові акти. їх ухвалює Міністерство охорони навколишнього природного середо­вища України, інші центральні органи виконавчої влади з питань своєї ком­петенції в галузі охорони довкілля, органи місцевого самоврядування.

Зокрема, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування з урахуванням екологічних ви­мог затверджують проекти планування та забудови населених пунктів, їхні генеральні плани та схеми промислових вузлів, затверджують місцеві еко­логічні програми, приймають рішенця про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, обмеження у випадках за­грози для здоров’я населення здійснення загального природокористування (наприклад установлюють заборони на купання у водоймах) тощо.

2. ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН.

Розповідь учителя

Особлива природа та зміст екологічних прав обумовлює їх виділення в окрему групу.

Екологічні права людини і громадянина — це встановлені та гарантовані державою можливості у сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпе­ки. Вони пов’язані з охороною, використанням і відтворенням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки, запобіганням і ліквідацією не­гативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природ­не середовище, збереженням природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

Конституція України закріпила ряд екологічних прав людини і громадя­нина, зокрема, право на безпечне життя і здоров’я. Проте, уперше в Україні екологічні права людини і громадяни були визначені в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до статті 9 цьо­го Закону кожний громадянин має право:

· на безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;

· участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно- правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструк­ції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього при­родного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь у прийнятті рішень із цих питань;

· участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього при­родного середовища, раціонального і комплексного використання природ­них ресурсів;

· здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

· об’єднання в громадські природоохоронні формування;

· вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного серед­овища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, по­ширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, установ­лених законом тощо.

Розвиток і становлення екологічних прав громадян є одним із пріоритет­них напрямків діяльності міжнародних організацій. Яскравим прикладом є Конвенція Європейської Економічної Комісії ООН «Про доступ до інформа­ції, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», ухвала 25 червня 1998 р. і ратифікована Україною 6 липня 1999 р.

Конвенція визначила три основних екологічних права, що розглядаються як важливі чинники в становленні демократії:

· доступ громадськості до екологічної інформації;

· участь громадськості у процесі прийняття рішень із питань щодо довкілля;

· доступ громадськості до правосуддя з питань щодо довкілля.

Крім екологічних прав громадяни мають й екологічні обов’язки. Екологіч­ні обов’язки людини і громадянина передбачені в ряді нормативно-правових актів. Конституція України в статті 66 встановила обов’язок кожного не запо­діювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає обов’язки громадян України, а саме:

• берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища; „

• здійснювати діяльність із дотриманням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

• не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів;

• вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

• компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впли­вом на навколишнє природне середовище.

3. ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ВЛАСНИКІВ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАЧІВ.

Розповідь учителя

Природокористування — це використання властивостей навколишнього природного середовища для задоволення економічних, екологічних, оздоров­чих, лікувальних, культурних, естетичних та інших потреб людини.