Моделі виходу фірми на зовнішній ринок та чинники їх вибору. Після вибору найадекватнішого конкурентним перевагам та потенціалу фірми зарубіжного ринку, логічно постає питання щодо форм присутності на цьому ринку

Після вибору найадекватнішого конкурентним перевагам та потенціалу фірми зарубіжного ринку, логічно постає питання щодо форм присутності на цьому ринку, а отже і моделей вихо­ду на нього. Під моделлю виходу фірми на зовнішній ринок ро­зуміють організаційно-правову форму, що забезпечує проник­нення товарів, технологій, людських ресурсів, управлінського досвіду та інших ресурсів фірми в зарубіжну країну.

Міжнародна бізнесова практика виділяє 3 основні моделі виходу на зовнішній ринок: (1)експорт, (2)спільне підприємництво, (3)пряме інвестування.

Коли застосовується модель (1) експортування, то виробництво залишається на національній території, що має свої недоліки та переваги. (2) Спільне підприємництво та (3) пряме інвестування потре­бують уже організації виробництва за кордоном. При цьому деякі форми спільного підприємництва реалізуються на основі укла­дання контрактів, без додаткових інвестицій, а спільне володіння та пряме інвестування передбачають інвестиції, тобто довго­строкові вкладення капіталу в підприємства, соціально-еконо­мічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти. Це зумов­лює виділення контрактних та інвестиційних моделей виходу на зовнішній ринок.

Кожна з моделей виходу фірми на зовнішній ринок має свої недоліки та безумовні переваги, які потрібно розглядати у кон­тексті, насамперед, особливостей товару. Водночас, доцільно зі­ставити стратегії за такими критеріями: контроль ринку (бли­зькість до споживача, можливість швидко реагувати на зміни по­треб, контролювати тенденції попиту та пропозиції); гнучкість (можливість швидко та адекватно адаптувати діяльність до еле­ментів бізнес-середовища, що змінюються); ресурсні вимоги (не­обхідність мати певну кількість фін, матер та тру­д ресурсів для організації та розвитку діяльності); ризик (загроза виникнення непередбачених втрат очікуваного прибут­ку, доходу або майна, коштів у зв'язку з випадковими змінами умов екон діяльності або інших обставин); причетність до міжнар маркетингу (необхідність та ступінь використання концепції міжнар маркетингу в організації діяльності фір­ми)

Проблема вибору моделі (моделей) виходу фірми на закор­д ринок виникає у таких ситуаціях: при розробці міжнарод­ної маркетингової стратегії фірми; при виникненні можливості (або необхідності) розвитку діяльності на певному закордонному ринку. Перше рішення є стратегічним, а друге тактичним. В обох випадках на остаточне рішення щодо стратегії виходу фірми на зовнішній ринок впливає сукупність внутрішніх і зовнішніх (по відношенню до фірми) чинників.

До внутрішніх чинників належать: ресурсні можливості, харак­теристики продукту, конкурентні позиції фірми та корпоративна політика. До зовнішніх чинників належать: політика нац уряду, можливості ринку, фі­н та цінові параметри ринку, гео-культурне середовище, рівень екон розвитку та екон стан, політ се­родовище.