double arrow

Лагідність і зауваження


Оскільки не завжди є в нас ця лагідність і ніжність, ми повинні з допомогою медитації (розважання) приготуватися до переборення суперечностей, котрі можуть нас колись зустріти. Так робили святі і тому завжди були готові зносити з терпеливістю і лагідністю зневаги, упокорення і рани. Якщо будемо зневажувані ближніми, а не приготуємося до цього заздалегідь, важко буде зрозуміти, що треба зробити, щоб не дати гніву перемогти себе. Тоді пристрасть каже нам визнати за найбільш розумне найсміливіше погамування зухвалості того, хто нас несправедливо кривдить. Але як пише св. Іван Золотоустий, – вогонь відповіді, спричиненої гнівом, не є добрим способом погасити розпалений вогонь у душі ближнього, а лише підсилить його: "Вогонь не може загасити вогонь".

Хтось скаже на це: "Але ж нема сенсу трактувати люб'язно і лагідно зухвалого, котрий неслушно зневажає тебе". На це св. Франциск Салезій відповідає: "Треба бути лагідним не тільки згідно з розумом, але і всупереч розсудливості". Слід відповісти тоді лагідно, а це – досконалий спосіб погасити будь-який вогонь пристрасті: "Лагідна відповідь гасить гнів" (Прип. 15, 1). Але коли душа наповнена неспокоєм, найкращою розв'язкою буде мовчання. Св. Бернард так пише: "Око затуманене гнівом не розпізнає правди". Коли очі затьмарені гнівом, не бачать різниці між тим, що слушне і що не слушне. Пристрасть як серпанок, що засліплює наші очі і не дозволяє відрізнити добре, від злого. Тоді треба укласти договір зі своїм язиком, так як зробив це св. Франциск Салезій: "Я уклав угоду з моїм язиком, що не буде говорити, коли серце занепокоєне".




Деколи здається необхідним картання гострим словом якогось зухвальця. Сам Давид пише: "Тремтіть і не грішіть" (Пс. 4, 5). Дозволено не раз роззлоститися, щоб тільки не вчинити гріх. Але в цьому полягають труднощі. Теоретично гостре звернення уваги комусь, щоб схаменувся, є досконалою розв'язкою, але практично це не легко зробити без жодної провини. Тому найпевнішою дорогою є лагідне картання, відповідь ласкава і уникання всіляких образ. Св. Франциск Салезій визнав, що коли довелося йому піддатися обуренню, завжди потім шкодував за це. Якщо в моментах конфлікту відчуваємо, що ми обурені – так як це сказав я раніше – найбезпечнішим способом тоді є мовчати і заховати слова картання на відповідний час, коли серце перестане горіти.

Цю лагідність ми повинні особливо практикувати, коли нам роблять зауваження наші настоятелі або приятелі. Св. Франциск Салезій пише: "Якщо хтось цінує зауваження зроблені йому, доводить, що любить чесноти протилежні помилкам, за які картали його і тому це є виразним знаком його поступу в досконалості".



Ми повинні з лагідністю ставитись до самих себе. Бо сатана штовхає нас на погані вчинки, а тоді намовляє злоститися на самих себе за це. Проте, ми повинні знати, що це справа рук нашого ворога – він хоче, щоб ми були неспокійними і не змогли чинити будь-яке добро. Св. Франциск Салезій навчав: "Будьте впевнені, що всі думки, які викликають неспокій, не походять від Бога, який є Князем миру, але від сатани, з самолюбства або високої думки про нас самих. Це три джерела нашого занепокоєння. Тому, коли опановують нас думки, що породжують неспокій, їх слід негайно відкинути, повністю".

Лагідність також дуже потрібна нам, коли картаємо інших. Зауваження, переповнені гіркотою, роблять більше шкоди, ніж користі, особливо тоді, коли той, кого треба буде картати, також неспокійний. Слід тоді стриматися від картання і зачекати до моменту, коли остигне в ньому обурення. Так само і ми повинні стримуватися від виправлення інших, коли ми в злому настрої, бо тоді зауваження завжди буде зі смаком гіркоти, а той, хто вчинив провину, бачачи себе, що його так скартали, не прийме це поважно і навіть не визнає своєї провини. Все це стосується добра ближнього, а якщо йдеться про нашу користь, то краще засвідчимо нашу любов до Ісуса Христа, коли будемо зі спокоєм і радістю зносити всякі кривди, зневаги і упокорення.







Сейчас читают про: