О. Павловського (1818).
"Грамматика малороссийского наречия, или грамматическое описание существеннейших отличий, отдаливших малорусское наречие от чистого российского языка", автором якої був Олексій Павлович Павловський, протягом тривалого часу була єдиним посібником у цій галузі і відіграла значну роль як у розвитку української літературної мови, так і у розвитку україністики.
У 1818 р. вийшла друком «Граматика малоросійського наріччя» О. Павловського. У ній вперше було запропоновано:
• передавати звук [i], що походив з давніх [о], [е], [ѣ], лише літерою і: гомінъ,
• передавати дзвінкі африкати [dʒ] та [dz] літеросполученнями дж, дз.
Такі правила не залишилися в сучасній орфографії:
• позначення літерою ѣ сучасної літери є: маѣшъ,
• позначення сучасного буквосполучення йо як іо: у іого,
• проривний [ґ] позначався як кг: кгрунтъ,
• етимологічне [шс'я] позначалося як -сься: засміѣсься [засмієшся],
• передача йотованого [о] як іо: у іого,
• етимологічне [чц'і] позначалося як -цьці: печуроцьці,
• етимологічне [т'с'а] передавалося як -цьця: быцьця,
• у кінці слів після приголосної ставився знак твердості: Чмыръ,
• звук [и] передавався літерами ы, и, е: підняты, називаю, шепшина,
• звук [е] передавався літерами ы, е: чырвоный, очеретъ,
паралельно вживалися прийменники зъ та съ: зъ воломъ, съ конемъ.