2015-06-26
357
2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду, тобто за участі судді чи суддів, а у разі розгляду кримінального провадження судом присяжних - присяжного чи присяжних, які відповідно до статей 75, 76 КПК не можуть бути в складі суду, що здійснює судове провадження. Слід зазначити, що обмеження, встановлені у статтях 75, 75 КПК, поширюються і на запасного суддю (запасних присяжних), а також на суддю, який брав участь у складі колегії суддів суду першої інстанції під час підготовчого провадження, незважаючи на заявлене обвинуваченим клопотання про проведення судового розгляду судом присяжних, унаслідок чого вибув зі складу професійних суддів, які брали участь у підготовчому судовому засіданні;
3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою, зокрема коли кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення;
4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою. Відповідно до вимог процесуального закону участь захисника в кримінальному провадженні у випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 КПК, є обов'язковою. Суд має пам'ятати, що відповідно до ст. 6 КЗПЛ кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше, в тому числі, право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, обраного на власний
|
|
|
Стаття 454
розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Тому в разі відсутності захисника, участь якого є обов'язковою, суд відповідно до ч. 1 ст. 324 КПК повинен відкласти судовий розгляд та вжити заходів щодо його прибуття до суду або згідно з частиною третьою цієї статті залучає іншого;
5) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Суд на початку будь-якої стадії судового провадження, перевіряючи явку учасників, повинен переконатися в їх належному повідомленні про дату, час і місце судового засідання. У разі неприбуття потерпілого, належно повідомленого про судовий розгляд (за наявності підтвердження одержання ним судового виклику), та за відсутності поважних причин такої неявки і клопотання про відкладення судового розгляду в зв'язку з його неприбуттям, заслухавши думку інших учасників судового провадження, суд відповідно до ч. 1 ст. 325 КПК вправі ухвалити рішення про проведення судового розгляду без потерпілого, за винятком випадків, передбачених у КПК, зокрема, коли кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення або у судовому провадженні розглядається укладена угода про примирення або вирок затверджений щодо такої угоди, чи постановлена ухвала про відмову в її затвердженні тощо. У цих випадках суд повинен прийняти рішення про відкладення судового розгляду;
|
|
|
6) порушені правила підсудності, встановлені у статтях 32, 33 КПК, зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 32 КПК кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому він обіймав чи обіймає посаду судді (детальніше див. коментар до статей 32-34 КПК);
7) у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 103 КПК формами фіксування кримінального провадження є протокол, носій інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, а також журнал судового засідання. При цьому під час судового провадження відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу (в разі неприбуття учасників судового провадження згідно з ч. 4 ст. 107 КПК таке фіксування не здійснюється) та відповідно до ч. 1 ст. 108 КПК ведеться журнал судового засідання. Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, коли воно є обов'язковим (тобто в усіх випадках, коли присутні учасники судового провадження), тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих унаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними (ч. 6 ст. 107 КПК). Відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді апеля-ційної інстанції, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Стаття 438
Підставами для скасування судових рішень з огляду на практику ЄСПЛ та положень п. 1 і 3 ст. 6 КЗПЛ є також порушення права обвинуваченого на захист. Зокрема,
Стаття 438
до таких порушень слід віднести: 1) неотримання обвинуваченим судового рішення мовою, якою він не володіє; 2) неможливість обвинуваченого брати участь у допиті свідків обвинувачення, зокрема, у разі, коли, керуючись ст. 97 КПК, суд заслухав показання з чужих слів та в порушення ч. 6 цієї статті поклав їх в основу обвинувального вироку. Слід мати на увазі, що ЄСПЛ у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (п. 54 рішення від 21 жовтня 2010 р., яке набуло статусу остаточного 21 січня 2011 р.) визначив, що пункти 1 і 3(сі) статті 6 КЗПЛ як загальне правило вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше; 3) ненадання обвинуваченому можливості виступити в судових дебатах та з останнім словом тощо.
Перевіряючи оскаржуване судове рішення на предмет допущення судом першої інстанції та/або апеляційної інстанції неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд касаційної інстанції повинен ураховувати, що такими порушеннями відповідно до ст. 413 КПК є:
1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню. Зокрема, у разі, коли суд, зазначивши у судовому рішенні про наявність декількох пом'якшуючих обставин, позитивної характеристики особи обвинуваченого, призначаючи останньому міру покарання, не застосував ст. 69 КК, або за наявності клопотання колективу підприємства, де працює обвинувачений, про передачу його на поруки, визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення невеликої тяжкості, всупереч положенням ст. 47 КК не звільнив останнього від кримінальної відповідальності. Також незастосування судом закону, який підлягав застосуванню, наявне у випадках неправильної кваліфікації/перекваліфікації суспільно небезпечних діянь;
|
|
|
2) застосування закону, який не підлягає застосуванню. Наприклад, суд, призначаючи обвинуваченому покарання, не врахував, що з моменту вчинення ним кримінального правопорушення кримінальний закон зазнав змін і санкція кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, була посилена;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту. Наприклад, апеляційний суд постановив виправдувальний вирок у зв'язку з тим, що арбітражний керуючий, на його думку, не є особою, яка надає публічні функції, оскільки в ч. З ст. 3684 КК посилання на нього відсутнє. У цьому разі суд не взяв до уваги, що законодавець безпосередньо в ч. З ст. 3 684 КК (одержання неправомірної вигоди особою, яка надає публічні послуги) не дає вичерпного переліку осіб, які можуть вчинити цей злочин, крім того, у ч. 1 цієї статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди особі, яка надає публічні послуги, арбітражний керуючий до таких осіб безпосередньо віднесений;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
Слід зазначити, що суд, вирішуючи питання про зміну чи скасування оскаржуваного судового рішення з підстави неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, повинен ураховувати положення статей 433, 437 КПК щодо меж перегляду судом касаційної інстанції та недопущення погіршення правового становища виправданого чи засудженого. Зокрема, у разі необхідності за
|
|
|
Стаття 454
стосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого, за наявності приводів (подано касаційну скаргу прокурором, потерпілим чи його представником) суд касаційної інстанції не вправі самостійно змінити судове рішення, а зобов'язаний скасувати його та направити матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції. Про зміну оскаржуваного судового рішення суд касаційної інстанції постановляє ухвалу в разі, якщо помилки, допущені судом першої або апеляційної інстанції, можна усунути без скасування такого рішення, не змінюючи його суті, якщо такі помилки стосуються окремих частин рішення.
При вирішенні питання про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого суд касаційної інстанції, керуючись ст. 414 КПК, повинен ураховувати, що під таким покаранням слід визнавати покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
У чинному кримінальному законодавстві поняття ступеня тяжкості злочину вживається у двох значеннях: як підстава класифікації злочинів та як один із критеріїв індивідуалізації покарання. У статті 12 КК ступінь тяжкості злочину виступає показником типового рівня суспільної небезпеки злочинів певних видів, що відображається у санкціях. Натомість у п. З ч. 1 ст. 65 КК ступінь тяжкості вчиненого злочину, врахування якого є обов'язком суду при призначенні покарання, - це показник індивідуального рівня суспільної небезпеки конкретного злочину, зумовленого його специфічними об'єктивними і суб'єктивними ознаками.
До обставин, які впливають на суспільну небезпеку конкретного злочину, а отже, можуть вважатися (з точки зору застосування п. З ч. 1 ст. 65 КК) показниками ступеня тяжкості вчиненого злочину, слід відносити: а) поєднання у вчиненому декількох кваліфікуючих ознак злочину, при тому що для інкримінування особі відповідної норми Особливої частини КК досить однієї кваліфікуючої ознаки; б) заподіяння шкоди додатковому факультативному об'єкту злочину; в) вчинення особою не одного, а декількох діянь, альтернативно вказаних у певній кримінально-правовій забороні, а так само вчинення особою більш суспільно небезпечного діяння з числа тих, які утворюють склад злочину з альтернативними діяннями; г) кількість потерпілих від злочину, для кваліфікації якого за нормою Особливої частини КК вимагається наявність іншої кількості потерпілих; д) характер протиправної поведінки потерпілого при вчиненні умисного вбивства або умисного тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання; е) умисне вчинення особою злочину, щодо якого законодавець не виключає можливість його скоєння через необережність; є) вчинення з прямим умислом злочину, який може бути вчинений і з непрямим умислом; ж) настання похідних суспільно небезпечних наслідків, які виходять за межі складу конкретного злочину; з) настання більш суспільно небезпечних наслідків з числа тих, які альтернативно вказані в диспозиції норми КК або які позначені в ній за допомогою оціночної ознаки; і) різний розмір суспільно небезпечних наслідків, описаних у КК шляхом використання кількісних ознак складу злочину, за умови, що величина цих наслідків на кваліфікацію вчиненого вже не впливає.
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
Виокремлення особи обвинуваченого як самостійного критерію індивідуалізації скарання сприяє реалізації принципів призначення покарання, слугує однією з пе-:думов досягнення цілей покарання, враховує той очевидний факт, що особистісні:ості людини виявляються у вчиненому злочині далеко не завжди адекватно і повною рою. Вбачається, що без всебічного з'ясування відомостей про особу обвинуваче- ого (винного) суд не зможе виконати законодавчу вимогу про призначення покаран- необхідного і достатнього для виправлення особи та попередження нових злочинів. 2 ст. 65 КК).
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 65 КК суд зобов'язаний всебічно з'ясувати обставини, які актеризують особу винного, не обмежуючись при цьому обставинами, безпосередньо ов'язаними із вчиненням злочину. Врахування особи обвинуваченого передбачає вра- ання судом особливостей, що як позитивно, так і негативно характеризують його обу та мали місце до, під час та після вчинення кримінального правопорушення. Неврахування або неповне врахування судом ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (обставин, які впливають на суспільну небезпеку конкрет-ного правопорушення) та особи обвинуваченого є однією із підстав скасування (зміни) судового рішення. У такому разі суд касаційної інстанції, вирішуючи питання про скасування чи зміну судового рішення, повинен, урахувавши положення статей 433, 437 КПК, скасувати оскаржуване судове рішення, якщо призначене судом першої чи апеляційної інстанції є явно несправедливим через м'якість, або змінити його, якщо призначене покарання є явно несправедливим через суворість.
Слід зауважити, що у разі неврахування судом загальних засад призначення покарання, з точки зору КПК може розцінюватися і як неправильне застосування кримінального закону. Наприклад, суд у вироку як на обставину, що обтяжує покарання, посилається на обставину, відсутню у переліку, наведеному у ч. 1 ст. 67 КК (див. коментар до статей 412Л14 КПК).
3. Допущення судом першої чи апеляційної інстанції істотних порушень прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (наприклад, судове провадження проведене за відсутності захисника, хоча обвинувачений заявляв клопотання про його призначення (участь), або за відсутності обвинуваченого), не можуть бути підставою для скасування судом касаційної інстанції виправдувального вироку, ухвали про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвали про закриття кримінального провадження (крім випадку, якщо ухвала про закриття кримінального провадження була постановлена у зв'язку зі звільненням особи від имінальної відповідальності за наявності її заперечень проти цього).
таття 439
Новий розгляд справи після скасування судового рішення судом касаційної інстанції
1. Після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої) апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вилогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.
Стаття 454
2. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
3. При новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.
1. Після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює новий розгляд справи згідно із загальними вимогами КПК, встановленими для судового провадження у першій інстанції або в суді апеляційної інстанції відповідно. Новий розгляд справи починається з підготовчого провадження та здійснюється іншим складом суду, який відповідно до ст. 35 КПК визначається автоматизованою системою документообігу з урахуванням обставин, зазначених у статтях 75 та 76 КПК.
2. Відповідно до положень частини другої коментованої статті суд касаційної інстанції вправі давати суду першої або апеляційної інстанції вказівки, які є обов'язковими для них при проведенні нового розгляду справи. Такі вказівки, а також висновки та мотиви, з яких скасовані судові рішення, можуть стосуватися лише питань правильності застосування і тлумачення матеріального та процесуального права, а також співрозмірності покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не вправі наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність конкретних доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої чи апеляційної інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. Якщо ж суд касаційної інстанції надав у своєму рішенні такі вказівки суду першої чи апеляційної інстанції, вони не можуть мати обов'язковий характер, оскільки суперечать вимогам ч. 1 ст. 433 КПК.
3. Суд першої чи апеляційної інстанції при здійсненні нового розгляду може призначити більш суворе покарання чи застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення лише у разі скасування судом касаційної інстанції саме вироку, а не ухвали, та за умови, що його було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за касаційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника.
Також при новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції допускається застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення у разі, якщо при новому розгляді кримінального провадження буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо прокурор відповідно до ст. 341 КПК висунув додаткове обвинувачення, яке потягло за собою збільшення обсягу обвинувачення.
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
Стаття 440
Закриття кримінального провадження судом касаційної інстанції
1. Суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
1. Суд касаційної інстанції, встановивши під час касаційного розгляду кримінального провадження обставини, які є підставою для закриття кримінального провадження, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу суду першої або апеляційної інстанції і закриває кримінальне провадження (детальніше про обставини, які слугують закриттю кримінального провадження, див. коментар до ст. 284 КПК).
Стаття 441
Судові рішення суду касаційної інстанції
1. З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали.
2. Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
1.3 будь-яких процесуальних питань незалежно від стадії касаційного провадження колегія суддів суду касаційної інстанції чи суддя-доповідач під час підготовки справи до касаційного розгляду постановляє ухвали.
Судове рішення згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України ухвалюється іменем України, має бути законним, обґрунтованим та мотивованим. При цьому законним відповідно до ч. 2 ст. 370 КПК є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення суду касаційної інстанції, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених матеріалами кримінального провадження, які були досліджені в судовому засіданні. У свою чергу обґрунтованість судового рішення передбачає і необхідність його вмотивування, тобто наведення належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення.
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
2. Судове рішення відповідно до ч. 1 ст. 375 КПК ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду касаційної інстанції. Під час ухвалення судового рішення ніхто, крім складу суду, який розглядає справу, не має права перебувати в нарадчій кімнаті. Нарада може бути перервана судом лише для відпочинку у зв'язку з настанням нічного часу; під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні, а також розголошувати хід обговорення та ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті. Судове рішення ухвалюється за результатами наради суддів шляхом голосування (простою більшістю голосів), від якого не має права утримуватися ніхто із суддів. У разі незгоди із судовим
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
рішенням (у цілому чи частково) кожен суддя зі складу суду має право викласти письмово свою окрему думку, в якій повинно бути зазначеному зв'язку з вирішенням якої справи, з якого саме питання і чому він не погоджувався з прийнятим рішенням, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.
Судове рішення суду касаційної інстанції проголошується негайно після виходу суддів із нарадчої кімнати. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК України, якщо складання судового рішення вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням та оголошенням лише резолютивної частини судового рішення, де має бути зазначено час оголошення повного тексту ухвали. Таку ухвалу підписує весь склад суду, який здійснював касаційний розгляд. Повний текст ухвали має бути складено та оголошено учасникам судового провадження не пізніше п'яти діб із дня оголошення її резолютивної частини.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію судового рішення. При цьому засудженому та прокурору копія судового рішення вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення. Зазначимо, що датою ухвалення судового рішення є день його підписання складом суду, незалежно від тривалості часу, протягом якого відбувалася нарада суддів.
Згідно з ч. 4 ст. 29 КПК України судове рішення, яким суд закінчує судовий розгляд по суті, надається сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі їхньою рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють. Переклад таких судових рішень засвідчується підписом перекладача.
У разі проведення письмового касаційного провадження копія судового рішення надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня після його підписання.
Учасники судового провадження, а також орган виконання судового рішення відповідно до ст. 380 КПК вправі звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про роз'яснення ухваленого рішення, якщо воно, на їхню думку, є незрозумілим. Колегія суддів, яка ухвалила судове рішення, заяву про роз'яснення судового рішення розглядає протягом десяти днів з моменту її одержання. Неприбуття у судове засідання осіб, які належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення. Копія ухвали про роз'яснення судового рішення або про відмову у роз'ясненні судового рішення не пізніше наступного дня після її постановлення надсилається особі, що звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення. Копія ухвали про роз'яснення судового рішення має бути направлена й іншим учасникам касаційного провадження.
Стаття 442
Зміст ухвали суду касаційної інстанції
1. Ухвала суду касаційної інстанції складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
дати і місця її постановлення;
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
Стаття 454
найменування суду касаційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;
найменування (номера) кримінального провадження;
прізвища, ім'я і по батькові обвинуваченого, засудженого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;
закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (обвинувачується) особа; імен (найменувань) учасників судового провадження;
2) мотивувальної частини із зазначенням:
короткого змісту вимог касаційної скарги та оскаржених судових рішень; узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження; встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин; мотивів, з яких виходив суд касаційної інстанції при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;
3) резолютивної частини із зазначенням:
висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги; розподілу процесуальних витрат;
строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
2. При залишенні касаційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими нормами права спростовуються її доводи.
3. При скасуванні або зміні судових рішень в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення.
1. Ухвала суду касаційної інстанції за наслідками перегляду судових рішень, передбачених у ст. 424 КПК, постановляється іменем України, повинна бути законною, обґрунтованою і мотивованою та складатися з:
1) вступної частини із обов'язковим зазначенням: а) дати та місця постановлення ухвали. Датою постановлення ухвали є день її підписання колегією суддів, незалежно від тривалості часу, протягом якого суд перебував у нарадчій кімнаті, а місцем її постановлення - місто чи інший населений пункт, де фактично здійснювався касаційний розгляд; б) найменування суду касаційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання. Слід зазначити, що відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судом, який уповноважений переглядати судові рішення у касаційному порядку, є ВССУ; в) найменування (номера) кримінального провадження; г) прізвища, ім'я і по батькові обвинуваченого (підозрюваного), засудженого із зазначенням року, місяця та дня його народження, місця народження і місця проживання, а також інших відомостей про особу обвинуваченого (підозрюваного), засудженого. До інших відомостей можуть належати: відомості про громадянство, наявність утриманців, стан здоров'я, наявність державних нагород, відомості про попередню судимість підсудного з зазначенням, коли, за яким законом і до якого покарання було засуджено особу або звільнено від відбування покарання чи кримінальної відповідальності. З'ясування цих даних може мати значення для кваліфікації діяння, визначення виду і розміру покарання,
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
зумовити звільнення особи від покарання, наприклад, у зв'язку із необхідністю застосування амністії; д) статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (обвинувачується) особа; е) імен (найменувань) інших учасників судового провадження;
2) мотивувальної частини із зазначенням: а) короткого змісту оскаржених судових рішень та вимог касаційної скарги. Якщо до суду касаційної інстанції надійшло дві або більше касаційних скарг від засуджених, їх вимоги викладаються почергово в порядку їх надходження; якщо касаційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першими викладаються вимоги учасників судового провадження зі сторони захисту; б) узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу; в) узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження, зокрема позицій, викладених у запереченнях на касаційну скаргу, та позиції інших учасників судового провадження, які не подавали заперечень, але висловили її під час касаційного розгляду; г) встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин; д) мотивів, з яких виходив суд касаційної інстанції при постановленні ухвали, та положень закону, яким він керувався;
3) резолютивної частини, в якій суд підсумовує те, що викладено в його мотивувальній частині із обов'язковим зазначенням: а) висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги, а також наслідків, які випливають з такого висновку (наприклад, у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75-79, 104 КК у резолютивній частині ухвали зазначаються тривалість випробувального строку, обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий колектив або особа, на які, за їх згодою або на їх прохання, суд покладає обов'язок щодо нагляду за засудженим і проведення з ним виховної роботи); б) розподілу процесуальних витрат; в) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження. Зокрема, зазначається, що ухвала ВССУ набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскарженою (бути предметом перегляду ВСУ) лише з підстав, установлених ч. 1 ст. 445 КПК. Резолютивна частина ухвали повинна бути викладена чітко і ясно, аби при її виконанні не виникало сумнівів і неясностей щодо змісту висновків суду касаційної інстанції, викладених у цій частині судового рішення.
2. Якщо суд касаційної інстанції прийме рішення про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без зміни, в ухвалі має бути зазначено, якими нормами матеріального та/або процесуального закону спростовуються його доводи.
3. При скасуванні або зміні оскаржуваних судових рішень в ухвалі має бути зазначено, які статті матеріального та/або процесуального закону порушено судом та в чому саме полягають ці порушення. Це саме правило застосовується при ухваленні рішення про часткове скасування чи зміну судового рішення із зазначенням того, яка саме частина судового рішення скасована або змінена (як саме змінена) та яка частина оскаржуваного судового рішення залишена без зміни.
