2015-06-26
333
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
чимо, що для потерпілого наслідком укладення і затвердження угоди про примирен відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК є:
а) обмеження його права на оскарження вироку. Обвинувальний вирок, яким за тверджено угоду про примирення, може бути оскаржений останнім лише з підста передбачених у статтях 394, 424 КПК;
б) позбавлення потерпілого права вимагати в подальшому притягнення особи д кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і зміню вати розмір вимог про відшкодування шкоди за винятком випадку невиконання зг судженим умов угоди про примирення (ст. 476 КПК).
Слід зазначити, що у разі невиконання останнім умов угоди потерпілий відповід но до ч. 1 ст. 476 КПК має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, клопотанням про скасування вироку. За наслідками розгляду такого клопотання с; своєю ухвалою може відмовити у скасуванні вироку або скасувати його та згідно з ч. З ст. 476 КПК призначити судовий розгляд у загальному порядку чи направити матеріали кримінального провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угоду було ініційовано на цій стадії кримінального про-вадження. Ухвала про скасування вироку, яким було затверджено угоду, або про відмову у скасуванні вироку відповідно до ч. 4 ст. 476 КПК може бути оскаржена в апеляційному порядку, а ухвала про відмову у скасуванні вироку після його перегляду в апеляційному порядку та ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу, можуть бути визнані такими, що перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, та бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. (Детальніше про умови угоди див. коментар до ст. 471 КПК, а про наслідки їх невиконання - коментар до ст. 476 КПК).
|
|
|
Прокурор може оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення після його перегляду в апеляційному порядку та ухвалу суду апеляційної інстанції, постановлену за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок в касаційному порядку, виключно з підстав:
- призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди. При цьому під терміном «угода» з огляду на вжите у статтях 471, 472 КПК формулювання «сторони угоди» слід розуміти як угоду про примирення, так і угоду про визнання винуватості. З наведеного випливає, що прокурор при укладенні угоди про примирення не тільки виконує не лише контрольну функцію за дотриманням положень процесуального закону під час складання органами досудового розслідування обвинувального акта, а й контролює дотримання принципу законності і під час судового провадження при затвердженні такої угоди обвинувальним вироком. Наведене випливає також із змісту другої підстави оскарження судових рішень прокурором;
|
|
|
- другою підставою для оскарження прокурором розглядуваних рішень до суду касаційної інстанції є затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК угода не може бути укладена. До таких кримінальних проваджень слід віднести:
1) провадження щодо злочинів невеликої, середньої тяжкості чи тяжких злочинів, унаслідок яких шкоду завдано інтересам фізичної та/або юридичної особи чи громадським інтересам. Слід зазначити, що відповідно до положень цієї статті угода про визнання винуватості може бути укладена між прокурором та підозрюваним чи обви
Стаття 454
нуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, унаслідок яких шкоду завдано лише державним чи суспільним інтересам. Разом з тим КК поряд із заподіянням шкоди державним чи суспільним інтересам передбачає відповідальність і за спричинення шкоди (істотної, тяжких наслідків тощо) фізичним та юридичним особам, а також громадським інтересам. При цьому, як показує правозастосовна практика, «інтереси суспільства» та «громадські інтереси» різняться за своїм змістом. Зокрема, під громадськими інте-ресами слід розуміти права та інтереси, які належать певній групі суспільства - територіальній громаді, трудовому колективу, акціонерам та ін. У той же час семантичне тлумачення слова «суспільство» свідчить про те, що під ним слід розуміти організовану сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному ступені історичного розвитку. Іншими словами, у провадженні щодо злочинів чи кримінальних проступків, унаслідок вчинення яких було заподіяно шкоду громадським інтересам (окремій групі громадян, об'єднаних спільною метою, ділянкою роботи, сферою занять тощо), угода не може бути укладеною;
2) провадження щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, унаслідок яких шкода завдана інтересам фізичної або юридичної особи чи громадським інтересам та державним чи суспільним інтересам;
3) провадження щодо особливо тяжких злочинів незалежно від кола суб'єктів, яким завдана шкода внаслідок їх вчинення, тобто угода про визнання винуватості не може бути укладена у будь-якому випадку.
З огляду на те, що перелік підстав оскарження судових рішень, предметом розгляду (затвердження) яких була угода, є вичерпним, прокурор не вправі оскаржувати в касаційному порядку відповідно до ч. З ст. 469 КПК ці рішення з будь-яких інших підстав, крім випадків, передбачених у ст. 476 КПК.
Таке обмеження права прокурора на оскарження відповідно до ч. 2 ст. 473 КПК є наслідком укладення та затвердження угоди, на яке він свідомо погоджується, укладаючи угоди та ініціюючи її затвердження перед судом.
4. Ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Не може бути оскарженою до суду касаційної інстанції й ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, за винятком випадку, передбаченого у ч. 7 ст. 591 КПК. Відповідно до зазначеної статті ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами розгляду ухвали слідчого судді з приводу рішення про видачу особи (екстрадицію), може бути оскаржена в касаційному порядку за сукупності таких умов:
- якщо касаційну скаргу подано прокурором, тобто зазначене рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише останнім;
- якщо касаційну скаргу подано з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України;
|
|
|
- якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою, наприклад, у разі, коли видача (екстрадиція) особи необхідна для проведення певних процесуальних дій (допиту, впізнання, експертизи тощо), а скасування судом рішення про екстрадицію такої особи перешкоджає подальшому провадженню щодо неї.
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції Стаття 425
Право на касаційне оскарження
1. Касаційну скаргу мають право подати:
1) засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;
2) виправданий, його законний представник чи захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;
3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
5) законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
6) прокурор;
7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.
2. Особам, які мають право подати касаційну скаргу, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги.
1. У частині першій коментованої статті визначено перелік осіб, які мають право подати касаційні скарги на судові рішення, передбачені ст. 424 КПК, а також межі такого оскарження. Встановлення законодавцем меж оскарження судового рішення через використання формулювання «у частині, що стосується інтересів (засудженого, неповнолітнього, потерпілого тощо)» свідчить про наявність обмежень права учасників судового провадження на оскарження судового рішення в тій частині, яка не стосується їх інтересів, не має жодного правового значення для конкретного учасника судового провадження або ж, навпаки, може слугувати погіршенню його правового становища, та вказує на необхідність контролю (перевірки) судом касаційної інстанції дотримання цих меж з метою уникнення невиправданої тяганини судового провадження, безпідставного перегляду судових рішень та погіршення становища його учасників. Разом з тим межі касаційного оскарження в КПК не встановлено для осіб, зазначених у пп. З, 5 та п. 6 ч. 1 ст. 425 КПК. Такими є, зокрема:
|
|
|
- підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
- законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
- прокурор.
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
З аналізу положень частин 2 і 4 ст. 36 КПК у контексті ст. 424 КПК випливає, що прокурор як особа, котра має право на касаційне оскарження, - це службова особа органів прокуратури, яка в судах першої та апеляційної інстанцій здійснювала функції, передбачені у пп. 13, 14, 15 та 20, а також Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори та їх заступники.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 424 КПК зазначені прокурори можуть оскаржувати в касаційному порядку судові рішення незалежно від підстав, обумовлених для інших осіб, які мають право на касаційне оскарження, а у разі постановления судових рішень на підставі угоди, - виключно з підстав, передбачених у п. З ч. З ст. 424 КПК.
Участь у касаційному провадженні відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК можуть брати службові особи прокуратури вищого рівня.
Межі оскарження судового рішення про застосування до особи примусових заходів медичного характеру її законним представником чи захисником законом не встановлено, а тому вони можуть стосуватися правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин без права дослідження доказів та встановлення і визнання доведеними обставин, які не було встановлено і доведено цими судами.
Підозрюваний, обвинувачений, його законний представник та захисник також мають право на касаційне оскарження судових рішень щодо них без зазначення в законі меж такого оскарження. Проте шляхом аналізу процесуального стану особиЛ як підозрюваної чи обвинуваченої, зазначеної у частинах 1, 2 ст. 42 КПК, а також можливості прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій, слід зробити висновок про те, що такими є рішення про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного і обвинуваченого у випадках, передбачених в абз. 2 ч. 6 ст. 284 КПК, а стосовно обвинуваченого - судові рішення щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі § 2 гл. 24 КПК (див. коментар до гл. 24 КПК).
Зі змісту ч. 1 ст. 425 КПК випливає, що у разі подання касаційної скарги від імені особи, яка не має повноважень подавати таку скаргу, або особою, яка має таке право, але скарга подана в тій частині, яка цією особою не може бути оскаржена, касаційна скарга повертається скаржнику з підстав, передбачених у п. 2 ч. З ст. 429 КПК відповідно до ухвали суду касаційної інстанції, яка приймається колегіально. Повернення такої скарги не позбавляє особу права повторно-звернутися до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому в гл. 32 КПК, за умови дотримання нею строків, установлених процесуальним законом, на касаційне оскарження, тобто протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення (детальніше про строки касаційного оскарження див. коментар до ст. 426 КПК).
2. Для забезпечення права на касаційне оскарження і права на захист, гарантованих ст. 59 Конституції України та п. Ь ч. З ст. 6 КЗПЛ, особам, перелік яких визначено у ч. 1 коментованої статті, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами
Стаття 454
кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги. Реалізацію таких прав особи покладено на суд першої інстанції.
При цьому під матеріалами кримінального провадження слід розуміти матеріали, які були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, а також постановлені ними судові рішення, в тому числі журнали судового засідання, технічні носії інформації, на яких зафіксовано судове провадження в судах першої та апеляційної інстанцій.
У разі подання письмового клопотання особою, яка має право оскаржити судове рішення до суду касаційної інстанції щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги, головою суду чи головуючим має бути надана можливість на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в приміщенні місцевого загального суду та в присутності працівника апарату суду в порядку, визначеному положеннями розд. 23 Інструкції з діловодства у місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 р № 68.
Стаття 426
Порядок і строки касаційного оскарження
1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
2. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
3. Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані з суду, який виконує судове рішення, окрім суду касаційної інстанції.
1. Касаційна скарга разом з її копіями та додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження (вимога щодо копій касаційної скарги не поширюється на засудженого, який тримається під вартою), подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо касаційна скарга надійшла до суду першої або апеляційної інстанції, де знаходяться матеріали кримінального провадження або перебували (у разі подання касаційної скарги до суду апеляційної інстанції після повернення останнім таких матеріалів до суду першої інстанції), то суд невідкладно (в день отримання або наступного дня) повертає її скаржникові із роз'ясненням встановленого законом порядку звернення до суду касаційної інстанції.
2. Касаційна скарга подається протягом трьох місяців із моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк із моменту вручення йому копії судового рішення. Строк на касаційне оскарження судового рішення обчислюється з урахуванням положень, пе
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
редбачених у ч. 4 ст. 115 КПК. У разі складання та оголошення відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК апеляційним судом лише резолютивної частини ухвали, строк на касаційне оскарження такої ухвали починає спливати лише після проголошення в судовому засіданні її повного тексту (детальніше див. коментар до ст. 376 КПК).
Якщо ж суд апеляційної інстанції постановив судове рішення за наслідками письмового провадження, строк на касаційне оскарження починає спливати з дня отримання учасниками судового провадження копії такого рішення.
Строк не вважається пропущеним, коли скаргу до закінчення строку здано на по- шу або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-виховній установі, - коли скаргу подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
У разі пропущення строку на касаційне оскарження особа, яка має право на касаційне оскарження подає разом із касаційною скаргою клопотання про його поновлення (таке клопотання може бути вміщено у самій касаційній скарзі), зазначивши причини пропущення такого строку. Пропущений із поважних причин строк відповідно до п. З ч. З ст. 429 КПК має бути поновлено.
Під поважними причинами пропущення строку на касаційне оскарження слід розуміти неможливість особи подати таку скаргу у визначений законом строк у зв'язку з триманням під вартою або відбуванням покарання; обмеженням свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставинами непереборної сили (епідемії, військової події, стихійного лиха або інших подібних обставин); відсутністю особи за місцем проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжкою хворобою або перебуванням в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю (за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад); смертю близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозної загрози їхньому життю, а також коли особу не було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання або такій особі вчасно не було надіслано рішення, прийняте за її апеляційною скаргою, тощо.
Якщо особа подала касаційну скаргу після закінчення строку на касаційне оскарження без клопотання про його поновлення або у поновленні строку судом касаційної інстанції відмовлено (в разі невизнання причини пропущення строку на касаційне оскарження поважними), така касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами відповідно до п. З ч. З ст. 429 КПК підлягає поверненню скаржникові. Колегія суддів суду касаційної інстанції про повернення касаційної скарги постановляє ухвалу.
3. Протягом установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження для реалізації сторонами кримінального провадження свого права на перегляд судового рішення матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані з суду, який виконує судове рішення, а останній відповідно не може передавати їх, крім суду касаційної інстанції. У цей строк суд, який виконує судове рішення (суд першої інстанції), зобов'язаний:
- надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження;
Стаття 454
- отримавши ухвалу суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження, постановлену колегіально, та ухвалу судді-доповідача про витребування матеріалів кримінального провадження, невідкладно (в день отримання або наступного дня) направити такі матеріали до суду касаційної інстанції.
Стаття 427
Вимоги до касаційної скарги
1. Касаційна скарга подається в письмовій формі.
2. У касаційній скарзі зазначаються:
1) найменування суду касаційної інстанції;
2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) судове рішення, що оскаржується;
4) обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
5) вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;
6) перелік матеріалів, які додаються.
3. Якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі.
4. Касаційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо касаційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.
5. До касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
6. До касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою.
1. Касаційна скарга подається виключно в письмовій формі із обов'язковим зазначенням:
1) найменування суду касаційної інстанції. У правому верхньому куті скарги із дотриманням правил оформлення та розміщення відповідних реквізитів документа потрібно вказувати, що вона подається до ВССУ та зазначати його повну поштову адресу;
2) відомостей про особу, яка подає касаційну скаргу (процесуальний статус такої особи у даному кримінальному провадженні, прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є);
3) судового рішення, що оскаржується. Також зазначаються найменування (номер) кримінального провадження та правова кваліфікація кримінального правопорушення
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
4) обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
5) вимог особи, яка подає касаційну скаргу до суду касаційної інстанції;
6) переліку матеріалів, які додаються (клопотання, копії судових рішень, що оскаржуються, інші документи на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
2. Якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона має обов'язково зазначити про це у касаційній скарзі. У противному разі, коли касаційна скарга не містить жодних застережень щодо її участі в касаційному розгляді, суд касаційної інстанції не може розцінювати таке «мовчання» скаржника як його небажання брати участь у розгляді його касаційної скарги. На таку обставину звертає увагу й ЄСПЛ, зазначаючи, що для того, аби відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 p., п. 31, Series А № 277-А).
3. Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, із зазначенням дати подання її до ВССУ Якщо касаційну скаргу подає захисник або представник потерпілого, то ця особа на підтвердження своїх повноважень зобов'язана додати до скарги належним чином оформлені документи (захисник - копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю в Україні та ордер установленого зразка, доручення центру з надання безоплатної правової допомоги чи договір; близькі родичі, опікуни та піклувальники - документи, що посвідчують їхню особу та факт спорідненості із засудженим; прокурор на бланку відповідної прокуратури подає заяву встановленого зразка із зазначенням вихідного номеру та дати; потерпілий подає копію паспорта громадянина України або інший документ, який посвідчує його особу; близькі родичі в інтересах реабілітації померлого засудженого - належним чином завірені документи, які підтверджують факт смерті особи, стосовно якої подано касаційну скаргу із метою реабілітації, та документ, що підтверджує ступінь родинних зв'язків скаржника з померлою особою).
4. На підтвердження (обґрунтування) своїх доводів щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення, яке оскаржується, особа, яка подала касаційну скаргу, повинна додати до неї таке судове рішення. У разі невиконання цієї вимоги закону суд касаційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 429 КПК вправі постановити ухвалу про залишення касаційної скарги без руху (див. коментар до ст. 429 КПК).
5. До касаційної скарги також додаються копії касаційної скарги із додатками у кількості, необхідній для надсилання сторонам і учасникам судового провадження. Цей обов'язок не поширюється на засудженого, який тримається під вартою. У такому разі суд касаційної інстанції самостійно забезпечує інших учасників судового провадження копіями касаційної скарги та додатків до неї засудженого, який перебуває під вартою.
Стаття 454
Стаття 428
Відкриття касаційного провадження
1. Суд касаційної інстанції відкриває касаційне провадження протягом п'яти днів з дня надходження касаційної скарги, якщо немає підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги або відмови у відкритті касаційного провадження. Питання про відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції вирішує без виклику сторін кримінального провадження.
2. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо:
1) касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку;
2) з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
3. Суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам статті 427 цього Кодексу.
4. Суд касаційної інстанції не вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, якщо оскаржується судове рішення, яким згідно з положеннями статті 437 цього Кодексу судом апеляційної інстанції було погіршено становище підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого.
5. Про відкриття або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
6. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надсилається особі, яка подала касаційну скаргу.
1. Касаційна скарга, що надійшла до суду касаційної інстанції, не пізніше наступного дня передається колегії суддів, визначення якої відповідно до ст. 35 КПК здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації касаційної скарги з обов'язковим урахуванням положень статей 75, 76 КПК. Слід зазначити, що розгляд судових рішень у касаційному "порядку згідно з ч. 5 ст. 31 КПК здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, крім випадків, передбачених законом. Зокрема, кримінальне провадження стосовно службових осіб, які відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну службу» посідають особливо відповідальне становище, та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців згідно з п. З ч. 9 ст. 31 КПК, у касаційному порядку здійснюється колегіально - судом у складі семи професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше десяти років.
Кримінальне провадження стосовно неповнолітніх відповідно до абз. 2 ч. 19 ст. 31 КПК та абз. 2 ч. З ст. 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» здійснюється
Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
тільки суддями, уповноваженими на розгляд цієї категорії справ. При цьому суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути лише суддя зі стажем роботи не менше десяти років, досвідом здійснення кримінального провадження і високими морально діловими та професійними якостями. У будь-якому разі склад колегії касаційного суду має бути уповноваженим на розгляд цієї категорії справ у порядку, передбаченому в п. 19 розд. XI КПК «Перехідні положення».
Після отримання касаційної скарги колегія суддів вирішує питання про наявність підстав для самовідводу, передбачених у статтях 75-79 КПК, та перевіряє скаргу на наявність підстав, які перешкоджають відкриттю касаційного провадження.
Колегія суддів протягом п'яти днів із дня надходження до неї касаційної скарги, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження без виклику сторін кримінального провадження постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження уразі, якщо відсутні підстави для:
1) залишення касаційної скарги без руху. Суд касаційної інстанції постановляє
алу про залишення касаційної скарги без руху, якщо її подано без додержання вимог, передбачених у ст. 427 КПК (див. коментар до ст. 429 КПК);
2) повернення касаційної скарги. Касаційна скарга повертається, якщо особа не сунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом
строк; її подала особа, яка не вправі відповідно до ч. 1 ст. 425 КПК подавати касаційну скаргу; вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення. Про повернення касаційної скарги колегія суддів постановляє ухвалу (див. коментар до ст. 429 КПК);
3) відмови у відкритті касаційного провадження. Рішення про відмову у відкритті касаційного провадження приймається колегією суддів лише у виключних випадках за наявності підстав, передбачених у частині другій коментованої статті, та за відсутності обмежень, установлених в частині четвертій цієї статті. Випадки, коли суд касаційної інстанції може відмовити у відкритті касаційного провадження, є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
