Загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків 12 страница

При перевірці правильності застосування норм процесуального права підставою для зміни або скасування судових рішень мають бути лише неповнота судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (детальніше див. коментар до статей 410, 412 КПК).

Разом з тим колегія суддів під час касаційного розгляду не має права досліджувати:

1) докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню. Суд касаційної інстанції не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції;

2) встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні. Таке застереження вказує на основний принцип, закладений в основу цієї норми, який полягає у тому, що суд касаційної інстанції не вправі виходити за межі тих фактів та обставин, які були встановлені у судах першої та апеляційної інстанцій;

Стаття 454

3) вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на його несумнівність, точність та несуперечність фактичним обставинам справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.

Вирішення цих питань покладено процесуальним законом на суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження та на суд апеляційної інстанції відповідно до ч. З ст. 404 КПК при перевірці (повторному дослідженні) обставин, установлених під час кримінального провадження, дослідженні доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції (детальніше див. коментар до гл. 28 та ст. 404 КПК).

2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги з урахуванням положень частини першої цієї статті та вимог ст. 437 КПК, коли касаційний суд вправі вийти за межі касаційних вимог, але лише у разі, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування щодо неї примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Слід зазначити, що суд касаційної інстанції зобов'язаний вийти за межі касаційної скарги, якщо її задоволення дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких касаційні скарги не надходили, прийнявши рішення щодо цих засуджених відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК.

Стаття 434

Касаційний розгляд

1. Касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.

2. Після виконання дій, передбачених статтями 342—345 цього Кодексу, і вирішення клопотань учасників судового провадження суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї.

3. Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження висловлюють свої доводи. Першою висловлює доводи особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першими висловлюють доводи учасники судового провадження зі сторони захисту. За ними висловлюють доводи інші учасники судового провадження. Суд має право обмежити тривалість висловлення доводів, встановивши для всіх учасників судового провадження однаковий проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

4. Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду касаційної інстанції є обов'язковою, касаційний розгляд відкладається.

5. Після закінчення касаційного розгляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

1. Касаційний розгляд здійснюється згідно із встановленими процесуальним законом правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у гл. 32 КПК «Провадження у суді касаційної інстанції». Зокрема, суд касаційної інстанції при касаційному розгляді, крім положень процесуального закону, передбачених у цій главі, повинен керуватися положенням статей 410—414 КПК при вирішенні питання про наявність для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а також іншими нормами, передбаченими цим Кодексом, у першу чергу керуючись загальними засадами кримінального провадження та нормами, які регламентують права і свободи учасників судового провадження, тощо.

2. У призначений для проведення касаційного розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про його початок.

Секретар судового засідання відповідно до ст. 342 КПК доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених, з'явився у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.

Також секретар судового засідання повідомляє про здійснення повного фіксування судового провадження, а також про умови його фіксування. При цьому під повним фіксуванням судового провадження відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК слід розуміти фіксування його за допомогою технічного засобу. Фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів у разі неприбуття учасників судового провадження відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК не здійснюється.

Після цього головуючий оголошує склад суду, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, засудженого (обвинуваченого, підозрюваного), захисника, цивільного відповідача, представника, перекладача, секретаря судового засідання, роз'яснює їм право відводу і з'ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід. Питання про відвід вирішується судом згідно зі статтями 75-81 КПК (див. коментар до цих статей).

Судовий розпорядник надає особам, які беруть участь у підготовчому провадженні, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені КПК. Після ознайомлення учасників судового провадження з пам'яткою головуючий з'ясовує, чи ознайомились вони з її змістом, а також чи зрозумілі їм їхні права та обов'язки, у разі необхідності за наявності питань щодо змісту пам'ятки додатково роз'яснює їх.

Виконавши дії, передбачені у статтях 342-345 КПК, суд касаційної інстанції повинен вирішити клопотання учасників судового провадження, якщо вони були заявлені. Наприклад, це може бути клопотання про відкладення касаційного розгляду у зв'язку з відсутністю захисника, участь якого є обов'язковою, клопотання про забезпечення засудженого до покарання у виді довічного позбавлення волі захисником, клопотання про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності тощо.

Після вирішення клопотань суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст судових рішень, що оскаржуються (суть обвинувачення), касаційної скарги (допущені на думку скаржника порушення матеріального та/або процесуального права судами першої та/або апеляційної інстанцій, вимоги особи, яка оскаржила судові рішення) і заперечення на неї (доводи, які на думку учасника судового провадження спростовують обгрунтування або вимоги касаційної скарги).

Стаття 454

3. Колегія суддів з огляду на кількість присутніх у судовому засіданні учасників судового провадження вправі обмежити тривалість висловлення доводів, установивши для всіх учасників судового провадження однаковий проміжок часу, про що головуючий оголошує на початку судового засідання.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження, присутні в судовому засіданні, висловлюють свої доводи щодо оскаржуваних судових рішень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій порушень матеріального та процесуального права при їх постановленні, зміст та вимоги касаційних скарг або заперечень на них тощо.

Першою висловлює такі доводи особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першими висловлюють свої доводи учасники судового провадження зі сторони захисту. Після них висловлюють доводи особи, які подали заперечення на касаційну скаргу. Якщо заперечення на касаційну скаргу прокурора подали потерпілий та засуджений (підозрюваний, обвинувачений), черговість висловлювання доводів залишається незмінною.

4. Не перешкоджає касаційному розгляду неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, якщо ці особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, але не повідомили про поважні причини свого неприбуття до касаційного суду.

Касаційний розгляд відкладається, якщо в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких:

- є обов'язковою згідно з вимогами КПК. Наприклад, якщо засуджений (обвинувачений, підозрюваний), який перебуває під вартою, в касаційній скарзі чи клопотанні заявив про своє бажання брати участь у касаційному розгляді або до суду касаційної інстанції надійшло клопотання про звільнення засудженого (підозрюваного, обвинуваченого) від кримінальної відповідальності. Участь сторін кримінального провадження та потерпілого у такому разі згідно з ч. 1 ст. 288 КПК є обов'язковою;

- є обов'язковою за рішенням суду касаційної інстанції. Наприклад, засуджений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в касаційному розгляді, якщо в касаційній скарзі порушується питання про погіршення його становища. Слід зауважити, що наявність клопотання учасника судового провадження про його бажання брати участь у касаційному засіданні не зобов'язує суд здійснити судовий виклик такої особи, оскільки згідно з ч. 1 ст. 134 КПК суд має право здійснити судовий виклик такої особи, якщо встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.

Слід звернути увагу на те, що для розуміння учасниками судового провадження, участь кого із них у касаційному провадженні визнана законом чи судом обов'язковою, передбачено два види виклику до суду: перший - шляхом надіслання повідомлення; другий - власне судовий виклик. Зазначимо, що відповідно до ст. 134 КПК суд здійснює судовий виклик лише тих учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою, натомість повідомлення учасників кримінального провадження згідно з ч. 2 ст. 111 КПК здійснюється у разі, якщо участь цих осіб у процесуальних діях не є обов'язковою. Також слід зазначити, що в повідомленні, крім

Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

іншого, має міститися вказівка щодо необов'язкової участі особи при проведенні процесуальної дії чи прийнятті судового рішення, зокрема касаційним судом.

Якщо ж усі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності, колегія суддів касаційної інстанції вправі ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження (детальніше про письмове касаційне провадження див. коментар до ст. 435 КПК).

5. Після заслуховування доводів учасників судового провадження щодо змісту та вимог касаційної скарги (скарг), заперечень на неї тощо колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення. Під час ухвалення судового рішення ніхто, крім складу суду, який розглядає справу, не має права перебувати в нарадчій кімнаті. Нарада може бути перервана судом лише для відпочинку із настанням нічного часу, під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні, а також розголошувати хід обговорення та ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті. Судове рішення ухвалюється за результатами наради суддів шляхом голосування (простою більшістю голосів), від якого не має права утримуватися ніхто із суддів. Слід зазначити, що якщо складання судового рішення вимагає значного часу (внаслідок складності кримінального провадження), суд відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК має право обмежитися складанням і оголошенням резолютивної частини судового рішення, де має бути зазначено час оголошення повного тексту ухвали, яку підписує колегія суддів. Повний текст ухвали має бути складено та оголошено учасникам судового провадження не пізніше п'яти діб із дня оголошення її резолютивної частини. У разі незгоди із судовим рішенням (у цілому чи частково) кожен суддя зі складу колегії має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення. Зазначимо, що можливість висловлення суддею окремої думки є гарантією реалізації засад рівності, незалежності та об'єктивності його правової позиції. Про необхідність правового забезпечення таких принципів, зокрема, і через механізм висловлення суддею окремої думки, наголошено і у ст. 45 ЄКПЛ, де зазначається, що якщо рішення у справі повністю або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право викласти окрему думку. С таття 43

Письмове касаційне провадження

1. Суд касаційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

2. Якщо проводилося письмове касаційне провадження, копія судового рішення суду касаційної інстанції надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня після його підписання.

1. Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої коментованої статті має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження (внаслідок вивчення матеріалів кримінального провадження, касаційної скарги та доданих до неї

Стаття 454

документів, заперечень на касаційну скаргу), якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

Відповідно до ч. З ст. 427 КПК лише на особу, яка подає касаційну скаргу, покладено обов'язок у разі її небажання брати участь в касаційному провадженні зазначити про це у касаційній скарзі, в іншому випадку, навіть якщо особа нічого не зазначила стосовно своєї участі в судовому засіданні, суд касаційної інстанції не може розцінювати таке «мовчання» скаржника як його небажання брати участь у касаційному розгляді. У той же час особа, яка подає заперечення на касаційну скаргу, відпо-відно до ч. З ст. 431 КПК повинна зазначити, бажає вона брати участь у касаційному розгляді чи ні. Якщо ж така особа нічого не зазначила у своєму запереченні, суд вправі розцінити таке «мовчання» особи як її небажання брати участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Іншими словами, суд вправі ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо:

- особа, яка подала касаційну скаргу, безпосередньо в ній або в доданому до касаційної скарги клопотанні вказала про своє небажання бути присутньою під час касаційного розгляду;

- особа, яка подала заперечення на касаційну скаргу, безпосередньо в такому запереченні або в доданому до нього клопотанні вказала про те, що вона не бажає брати участь у касаційному провадженні, або нічого не зазначила про це у своєму запереченні;

- участь таких учасників судового провадження відповідно до вимог процесуального закону не є обов'язковою;

- відсутні підстави для прийняття судом касаційної інстанції рішення щодо обов'язкової участі учасника судового провадження;

- сторони судового провадження були вчасно повідомлені про місце, дату та час касаційного розгляду, але до його початку повідомили про своє небажання бути присутніми під час його розгляду або не з'явилися в судове засідання та не повідомили про причини своєї неявки.

За наявності всіх означених обставин в їх сукупності суд касаційної інстанції має право розглядати касаційну скаргу в письмовому провадженні.

2. Після ухвалення судового рішення, постановленого в результаті письмового касаційного провадження, та підписання його усім складом суду суд касаційної інстанції зобов'язаний надіслати копії цього рішення учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня після його підписання. Початок триденного строку слід обчислювати з дня ухвалення судового рішення.

Стаття 436

Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;

Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

4) змінити судове рішення.

1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, якщо під час розгляду справи судом касаційної інстанції будь-яких порушень матеріального та процесуального законів судами першої та апеляційної інстанцій не допущено;

2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції у разі:

- істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду; судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, засудженого (крім випадку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків) або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; порушено правила підсудності; у матеріалах провадження відсутній журнал судового засі-дання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої та апеляційної інстанцій; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд, або воно не підписано усім складом суду (детальніше про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону див. коментар до ст. 438 КПК).

Якщо касаційною інстанцією буде встановлено істотне порушення кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування вироку (ухвали), судове рішення скасовується не тільки щодо скаржника, а й щодо всіх осіб, яких стосується допущене порушення, незалежно від того, подали вони касаційні скарги чи ні.

При цьому суд касаційної інстанції відповідно до ч. З ст. 438 КПК не вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру. Наведене застереження законодавця зумовлене тим, що скасування виправдувального вироку, ухвали про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру, ухвали про закриття кримінального провадження є неспівмір- ними порушенню прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, навіть за умови істотності таких порушень;

- неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв'язку з незастосуванням судом закону, який підлягав застосуванню, чи застосуванням закону, який не підлягав застосуванню, або неправильним тлумаченням закону, яке суперечить його точному змісту, чи призначенням більш суворого покарання, ніж передбачене відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність;

Стаття 454

- невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (призначене покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість);

3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; помер обвинувачений, засуджений, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого; існує вирок за тим же обвинуваченням, що набрав законної сили, або постановлено ухвалу суду про закриття кримінального провадження за тим же обвинуваченням;

4) змінити судове рішення.

Суд постановляє ухвалу про зміну оскаржуваного судового рішення у випадку, якщо помилки, допущені судом першої або апеляційної інстанції, можна усунути без скасування такого рішення, не змінюючи його суті, якщо такі помилки стосуються окремих частин рішення.

Судом касаційної інстанції не може бути змінено рішення, з огляду на обставини, які не було встановлено судом першої чи апеляційної інстанції.

У разі зміни судового рішення суд касаційної інстанції вправі:

- виключити частину обвинувачення або обставини, що обтяжують покарання засудженого, якщо для цього є підстави;

- виключити статтю або частину статті, інкриміновану засудженому внаслідок помилкової кваліфікації;

- змінити кваліфікацію діяння та призначити покарання з урахуванням положень, передбачених у ст. 437 КПК. Тобто у разі призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) та за сукупністю вироків (ст. 71 КК) таке покарання не повинно бути більш суворим, ніж призначене судом першої або апеляційної інстанції. Водночас суд касаційної інстанції не може застосовувати закон про кримінальну відповідальність, що передбачає більш тяжке покарання, навіть за умови зменшення покарання, вказаного у вироку. У разі необхідності застосувати такий закон суд каса-ційної інстанції має скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді першої або апеляційної інстанції;

- пом'якшити призначене покарання, якщо покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого;

- зменшити суми, які підлягають стягненню, або збільшити їх, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію кримінальних правопору-

шень.

Стаття 437

Недопустимість погіршення правового становища виправданого та засудженого

1. Суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.

2. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути

Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник.

3. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано не інакше як на підставі касаційної скарги прокурора, потерпілого чи його представника, а також на підставі касаційної скарги виправданого з мотивів його виправдання.

1. Однією із гарантій права засудженого (виправданого) на захист, свободи оскарження ним судового рішення є відповідно до частини першої коментованої статті недопустимість суду касаційної інстанції погіршення його правового становища. Тобто суд касаційної інстанції, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, має право пом'якшити призначене судом першої чи апеляційної інстанції покарання або застосувати закон про менш тяжке кримінальне правопорушення, але не має права своїм рішенням безпосередньо посилити покарання або застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, навіть якщо кримінальне провадження розглядається за касаційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, які подані з зазначених підстав.

2. Суд касаційної інстанції вправі скасувати обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше чи більш суворе покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у тому разі, коли з цих підстав подав касаційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник. Скарги інших учасників судового провадження на м'якість покарання або необгрунтоване застосування закону про менш тяжке кримінальне правопорушення не можуть слугувати підставою для скасування судових рішень. Тобто суд касаційної інстанції не вправі скасувати обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю:

- застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилити покарання за відсутності касаційної скарги прокурора, потерпілого чи його представника;

- застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або за м'якістю покарання, якщо касаційну скаргу прокурора, потерпілого чи його представника подано з інших підстав;

- застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, якщо в касаційній скарзі потерпілого, його представника чи прокурора ставилося питання про скасування судового рішення за м'якістю покарання і навпаки.

3. Суд касаційної інстанції вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ви

Стаття 454

року суду першої інстанції за умови, що з цих підстав була подана касаційна скарга прокурора, потерпілого чи його представника, а також на підставі касаційної скарги виправданого з мотивів його виправдання.

Суд у випадках, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, тобто за наявності приводів і підстав, вправі лише скасувати оскаржуване судове рішення та направити матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції. Зміна судових рішень судом касаційної інстанції внаслідок розгляду таких касаційних скарг не допускається.

Стаття 438

Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції

1. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

2. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції мас керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

3. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

1. Підставами для скасування або зміни судових рішень, передбачених у ст. 424 КПК, при розгляді справи в суді касаційної інстанції відповідно до ч. 1 коментованої статті є істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. З будь-яких інших підстав суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення та залишає його без зміни.

2. Вирішуючи питання про наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, суд касаційної інстанції має керуватися положеннями статей 412-414 КПК.

Так, перевіряючи оскаржуване судове рішення на істотність порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених судом першої та/або апеляційної інстанції, колегія суддів має враховувати, що такими порушеннями є порушення вимог

Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення та в будь-якому разі скасовувати судове рішення, якщо:

1) за наявності підстав для закриття провадження судом його не закрито. Підстави для закриття судового провадження визначено у ст. 284 КПК. Слід зазначити, що законодавець для повної реалізації права особи, передбаченого ч. 1 ст. 283 КПК, на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження зобов'язав суди протягом усього судового провадження перевіряти справу на наявність підстав для її закриття і в разі їх виявлення приймати рішення про закриття кримінального провадження. Так, суд першої інстанції ще під час підготовчого провадження згідно з п. 2 ч. З ст. 314 КПК у разі встановлення підстав, передбачених у пп. 4—8 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК, вправі прийняти рішення про закриття провадження; якщо ж підстави для закриття кримінального провадження, передбачені у пп. 5-8 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК, виявляються під час судового провадження, суд згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 284 КПК постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження; неприйняття такого рішення за наявності підстав для закриття кримінального провадження є підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції та постановлення ухвали про закриття кримінального провадження. Після апеляційного розгляду кримінального провадження внаслідок подання касаційної скарги перевірку на наявність підстав для закриття кримінального провадження і відсутність допущених судами першої та апеляційної інстанції порушень відповідних вимог процесуального закону здійснює суд касаційної інстанції. Останній в разі їх виявлення, з'ясувавши, що суд першої та/або апеляційної інстанції всупереч установленим вимогам КПК за наявності підстав для закриття провадження в кримінальній справі не закрив його, скасовує таке судове рішення та постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження;