2015-06-26
420
Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
порушення або приховання його слідів; обіцянка приховати сліди злочину, забезпечити грошима, подарунками, розвагами тощо). Кримінальна відповідальність зазначених осіб за втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність (ст. 304 КК) настає в разі вчинення ним хоча б одного кримінального правопорушення за умови, що вони самі на час вчинення дій, пов'язаних із втягненням неповнолітнього у злочинну діяльність, досягай 18-річного віку.
Згідно з ч. 4 ст. 27 КК підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 27 КК). Іншими співучасниками кримінального правопорушення можуть бути виконавець (співвиконавець), організатор, пособник (частини 1-3 і 5 ст. 27 КК).
Стаття 486
Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
1. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.
|
|
|
2. Для з'ясування рівня розвитку, інших соціально-психологічних рис особи неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, які необхідно враховувати при призначенні покарання і обранні заходу виховного характеру, може бути призначена психологічна експертиза.
1. Для з'ясування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх обставин, які мають значення для прийняття законного, обгрунтованого і справедливого рішення щодо неповнолітнього, закон передбачає призначення психіатричної експертизи, яка має своїм предметом дослідження хвору психіку, патологію психічної діяльності, та психологічної експертизи, яка дозволяє дослідити рівень розумової відсталості, не пов'язаної з психічною хворобою, а також комплексної психолого-психіатричної експертизи, яка передбачає одночасне використання спеціальних знань у галузях судової психіатрії та дитячої і юнацької психології.
2. Пленум ВСУ у п. 18 постанови № 2 від 15 травня 2006 р. «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» рекомендував судам призначати комплексну судову експертизу із залученням ще ширшого кола осіб, які мають спеціальні знання, необхідні для більш глибокого, повного і всебічного дослідження обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх: «Якщо є підстави вважати, що неповнолітній за своїм інтелектуальним розвитком не досяг віку (14, 16 або 18 років), який відповідає даним свідоцтва про народження чи іншого документа, необхідно призначити комплексну психолого-психіатрично-педагогічну експертизу, за допомогою якої це можна підтвердити або спростувати. У разі підтвердження висновком екс
|
|
|
Стаття 527
пертизи наявності у неповнолітнього розумової чи психічної відсталості (не пов'язаної із психічним розладом) такого ступеня, за якого він за розвитком не відповідає віку, про який свідчать документи про народження, суд має поставити на розгляд питання щодо визнання неповнолітнього таким, що не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність та можливе застосування примусових заходів виховного характеру».
Згідно з ч. 6 ст. 101 КПК експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення, або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення (ч. 6 ст. 101 КПК). Це пояснюється тим, що питання про наявність чи відсутність елементів кримінального правопорушення або елементів, які виключають кримінальне правопорушення, виходять за межі компетенції експерта і належать до компетенції органу чи особи, які здійснюють кримінальне провадження, - слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, суду.
Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки. Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, який здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку (частини 8, 10 ст. 101 КПК).
З'ясування умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
1. При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з'ясувати:
1) склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї;
2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;
3) зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.
1. Закон передбачає необхідність всебічного і ретельного з'ясування умов життя і виховання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого: а) у сім'ї (чи в спеціальному дитячому закладі); б) у навчальному закладі чи за місцем роботи, якщо він навчається чи працює; в) поза домом (сім'єю), навчальним закладом чи роботою.
З'ясування умов життя та виховання неповнолітнього є необхідним для встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню ним кримінального правопорушення, і вжиття заходів до їх усунення. У цьому зв'язку у Рекомендації № Ree (2003) 20 Комі
Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
тету міністрів Ради Європи державам-членам від 24 вересня 2004 р. «Про нові підходи до злочинності серед неповнолітніх і про значення правосуддя у справах неповнолітніх» як новий стратегічний підхід визначено таке: 1. Основними цілями правосуддя у справах неповнолітніх і пов'язаних з ним заходів запобігання злочинності серед неповнолітніх мають бути: 1) запобігання вчиненню і повторному вчиненню злочинів; 2) ресоціалізація і повернення злочинців до життя в суспільство; 3) врахування потреб та інтересів потерпілих. 2. Система правосуддя у справах неповнолітніх повинна розглядатися як одна із складових більш широкої, заснованої на громадському впливі стратегії запобігання злочинності серед неповнолітніх, яка враховує ситуацію в сім'ї, школі, оточенні, групі, за якої вчиняється злочин. 3. Зокрема, ресурси мають виділятися на запобігання серйозним, насильницьким, тривалим і пов'язаним з наркотиками і алкоголем злочинам.
|
|
|
Стаття 488
Участь законного представника неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
1. Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого.
2. Законні представники викликаються в судове засідання. їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.
3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.
1. Законний представник неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, як і сам підозрюваний чи обвинувачений, є учасником кримінального провадження на стороні захисту (пп. 19 і 25 ч. 1 ст. З КПК). При цьому участь законного представника у кримінальному провадженні є важливою складовою забезпечення права неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого на захист.
Неповнолітньою особою є дитина, яка на момент вирішення питання про допуск законного представника до участі в кримінальному провадженні не досягла вісімнадцятирічного віку (п. 12 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 484 КПК). Після досягнення підозрюваним чи обвинуваченим вісімнадцятирічного віку участь законного представника у кримінальному провадженні припиняється.
|
|
|
Відповідно до ст. 44 КПК як законні представники підозрюваного, обвинуваченого можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни, пі
Стаття 527
клувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній.
Близькі родичі та члени сім'ї особи - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п. 1 ч. 1 ст. З КПК).
Про залучення або про відмову в залученні законного представника, про обмеження його участі у виконанні окремих процесуальних дій чи про його заміну слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - ухвалу, копія якої вручається законному представнику.
За загальним правилом, законний представник користується процесуальними правами підозрюваного чи обвинуваченого (ст. 42 КПК), інтереси якого він представляє, за винятком тих, які є невід'ємними правами особи, зокрема, це право давати показання стосовно підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, що є предметом провадження.
Про процесуальні права підозрюваного, обвинуваченого див. ст. 42 КПК.
Яку і самому неповнолітньому підозрюваному чи обвинуваченому, його законному представнику після прийняття рішення про залучення його до участі у кримінальному провадженні вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення (ч. 8 ст. 42 КПК).
Допит законного представника як свідка не є обставиною, яка виключає його подальшу участь у кримінальному провадженні.
Стаття 489
Порядок виклику неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
1. Неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.
1. Про підстави та порядок виклику слідчим, прокурором, судового виклику і приводу див. гл. 11 (статті 133-143) КПК.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КПК слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.
Слідчий суддя під час досудового розслідування, суд під час судового провадження має право здійснити судовий виклик відповідно підозрюваного, обвинуваченого (ст. 134 КПК).
Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
Згідно з ч. 4 ст. 135 КПК повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, коли це обумовлюється обставинами кримінального провадження.
За обставинами кримінального провадження законний представник може бути, зокрема, співучасником вчиненого неповнолітнім кримінального правопорушення або з інших причин може не допустити вручення підозрюваному, обвинуваченому виклику (повістки), що призведе до його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду і до зриву проведення слідчої (розшукової) чи судової дії.
Відповідно до ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов'язковою.
Про зміст повістки та повідомлення див. відповідно статті 137 та 112 КПК. Стаття 490
Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
1. Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом, у присутності захисника.
1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК). Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої передано прокурором до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу (ч. 2 ст. 42 КПК).
Підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують, і давати пояснення та показання з приводу підозри, обвинувачення (пункти 1 і 5 ч. З ст. 42, ч. 2 ст. 95 КПК). Процесуальним способом отримання показань підозрюваного є допит підозрюваного під час досудового розслідування, а показань обвинуваченого - допит обвинуваченого в суді.
Важливо зазначити, що, на відміну від КПК України 1960 р., який передбачав обов'язок слідчого допитати обвинуваченого не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення або ж негайно після його явки чи приводу (ч. 1 ст. 143), КПК 2012 р. не передбачає обов'язкового допиту підозрюваного (як повнолітнього, так і неповнолітнього) після повідомлення йому про підозру (гл. 22 «Повідомлення про підозру»). Підозрюваному слідчим, прокурором або іншою уповноваженою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) роз'яснюються його процесуаль
Стаття 527
ні права, зокрема, право давати показання з приводу підозри. Якщо підозрюваний вирішить скористатися своїм правом, то допит проводиться.
Про загальні правила проведення допиту як слідчої (розшукової) дії див. ст. 224 КПК. Згідно з ч. 4 цієї статті у разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов'язана його припинити одразу після отримання такої заяви.
Під час допиту неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого обов'язковою є присутність захисника. Згідно з п. З ч. З ст. 42, ч. 5 ст. 46 КПК захисник має право до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватись під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.
Проте за змістом ч. 4 ст. 95 КПК показання неповнолітнього підозрюваного (як і показання інших осіб), отримані слідчим, прокурором під час досудового розслідування, не можуть бути використані як докази судом у судовому розгляді. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто в порядку, який передбачено у виняткових випадках для допиту під час досудового розслідування свідків і потерпілих лише слідчим суддею, у присутності сторін кримінального провадження і з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду. Суд не має права обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них
Водночас слідчий і прокурор можуть використовувати показання неповнолітнього підозрюваного, отримані ними під час допиту на стадії досудового розслідування, при прийнятті своїх процесуальних рішень: обвинувального акта, постанови про закриття кримінального провадження, складенні угоди про визнання винуватості тощо (статті 283, 468, 469 КПК).
Стаття 491
Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
1. Якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.
2. До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз'яснюється їхнє право ставити запитання неповнолітньому підозрюваному чи обвинуваченому. Слідчий, прокурор вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено до протоколу.
1. Для встановлення психологічного контакту з неповнолітнім підозрюваним, який не досяг шістнадцятирічного віку або був визнаний розумово відсталим, отримання
Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
від нього найповніших показань з приводу підозри у вчиненні кримінального прг порушення, захисту його прав і законних інтересів слідчий, прокурор, слідчий суд суд, за змістом ч. 1 ст. 491 КПК, забезпечує за клопотанням захисника цього підоз] ваного, обвинуваченого або з власної ініціативи участь у допиті законного предст ника, педагога, психолога, а при необхідності - ще й лікаря.
Забезпечуючи участь у допиті зазначених спеціалістів (педагога, психолога, лі ря), слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають звернути увагу на наявність у Б відповідної освіти, досвіду і відсутності обставин, які виключають їх участь у щ вадженні (ст. 79 КПК). Як педагога необхідно залучати особу, яка навчає і ВИХОЕ неповнолітніх такого самого віку, як і неповнолітній підозрюваний чи обвинувачень проте не обов'язково того педагога, що виховує і навчає цього неповнолітнього, яю є підозрюваним чи обвинуваченим, адже його можна буде допитати як свідка про о ставини, які мають значення для даного провадження, зокрема, про умови житк виховання неповнолітнього, характеристику особи неповнолітнього.
2. До початку допиту зазначеним особам роз'яснюються їхній обов'язок бути прі сутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитана Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право відвести поставлене запитаню але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу.
Згідно зі ст. 226 КПК незалежно від присутності на допиті додатково залучени: осіб допит неповнолітнього не може продовжуватися без перерви понад одну годину а загалом - понад дві години на день.
Стаття 492
Застосування до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу
1. За наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
2. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
3. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють.
1. Відповідно до ст. 29 Конституції України, ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р., ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.
Стаття 527
При обранні щодо неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого конкретного запобіжного заходу застосовуються положення КПК про загальні підстави та порядок обрання запобіжних заходів з обов'язковим урахуванням його вікових та психологічних особливостей і роду занять.
Запобіжними заходами, які можуть бути застосовані як до дорослогоДак і до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого згідно з частинами 1 і 2 ст. 176 КПК, є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою; 6) затримання особи як тимчасовий запобіжний захід.
До неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, крім того, може застосовуватися запобіжний захід у вигляді передання його під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а якщо він виховується у дитячій установі, - передання його під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 493 КПК).
Під час досудового розслідування запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Як виняток, без ухвали слідчого судді або судді особа може бути затримана уповноваженою службовою особою у випадках, передбачених ст. 208 КПК, але не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї іншого запобіжного заходу (ч.2ст. 211 КПК).
Стаття 177 КПК визначає мету і підстави застосування запобіжних заходів
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може вчинити перелічені дії.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК.
Крім загальних обставин (ст. 178 КПК) при вирішенні питання про обрання конкретного запобіжного заходу щодо неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, обов'язково враховуються його вікові та психологічні особливості й рід занять.
2. Відповідно до Мінімальних стандартних правил ООН, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 p.,
Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
тримання під вартою до суду застосовується лише як крайній захід і протягом найкоротшого періоду часу. Тримання під вартою до суду по можливості замінюється іншими альтернативними заходами, такими як постійний нагляд, активна виховна робота або поміщення в сім'ю або виховний заклад чи будинок (ст. 13).
Як наголошується у Принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню або ув'язненню в будь-якій формі, затвердженого резолюцією № 43/173 ГА ООН від 9 грудня 1988 р., затримана особа, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального злочину, вважається невинуватою і має право на поводження з нею як з такою до тих пір, доки її винуватість не буде доведено згідно із законом у ході відкритого судового розгляду, на якому вона має всі гарантії, необхідні для свого захисту.
Арешт або затримання такої особи на період проведення слідства і судового розгляду здійснюються тільки в цілях здійснення правосуддя на підставі і відповідно до умов і процедур, встановлених законом. Забороняється введення обмежень щодо такої особи, в яких немає безпосередньої необхідності з точки зору цілей затримання або усунення перешкод для ходу розслідування чи здійснення правосуддя, або підтримання безпеки і порядку в місці затримання.
Затримання та тримання під вартою можуть бути застосовані як запобіжні заходи лише до тих неповнолітніх, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів, і за умови, що слідчий, прокурор доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику чи ризикам (ч. З ст. 176 КПК). При цьому, як роз'яснив ПВСУ у постанові № 5 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», при обранні запобіжних заходів враховуються стан здоров'я неповнолітнього, його сімейний і матеріальний стан, стосунки з батьками, дієвість існуючого контролю за його поведінкою, вид діяльності, місце проживання, дані про попередні судимості, соціальні зв'язки, схильності, спосіб життя, поведінка під час провадження в цій або іншій кримінальній справі, наявність факторів, обставин чи визнання ним моральних цінностей, які дозволяють прогнозувати його поведінку. Зазначені обставини можуть з'ясовуватися шляхом опитування батьків, опікунів, піклувальників, представників адміністрації за місцем роботи чи навчання неповнолітнього тощо (п. 3).
Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, а особливо тяжким - злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі (частини 4 і 5 ст. 12 КК). При цьому слід мати на увазі положення ч. З ст. 102 КК, за якою покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: за тяжкий злочин - на строк не більше семи років; за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років, за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.
Стаття 527
Стаття 493
Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд
1. До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених статтею 176 цього Кодексу, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи.
2. Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов'язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку.
3. Передання під нагляд батьків та інших осіб можливе лише за їхньої на це згоди та згоди неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого. Особа, яка взяла зобов'язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання цього зобов'язання, заздалегідь про це повідомивши.
4. До передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд суд зобов'язаний зібрати відомості про особу батьків, опікунів або піклувальників, їхні стосунки з неповнолітнім і впевнитися у тому, що вони можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітнім.
5. При відібранні зобов'язання про взяття під нагляд батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер підозри чи обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання. При порушенні цього зобов'язання на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення від двох до п'яти розмірів мінімальної заробітної плати.
6. Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.
1. Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд є спеціальним для неповнолітніх запобіжним заходом. Інші запобіжні заходи, перелічені у ст. 176 КПК, можуть застосовуватися як до неповнолітнього, так і до дорослого підозрюваного чи обвинуваченого.
Залежно від того, кому може передаватися неповнолітній під нагляд, цей вид запобіжного заходу має два підвиди: 1) передача неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників; 2) передача неповнолітнього підозрюваного під нагляд адміністрації дитячої установи, в якій виховується неповнолітній.
Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
Спеціальними установами для неповнолітніх, згідно зі ст. 1 ЗУ від 24 січня 1995 р. «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (статті 7-11), є: приймальники-розподільники для дітей органів внутрішніх справ, загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я; спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; притулки для дітей служб у справах дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).
