Інфраструктура та туристські можливості району

Основні хребти Трансільванських Альп, які представляють безсумнівний інтерес для туристів – пішохідників, є: (із заходу на схід) Царкулуй, Годяну, Ретезатулуй, Вілканулуй, Парінгулуй, Лотрулуй, Кепециній, Фегерашулуй, Єзер, Пятра Краюлуй, Лєоата, Бучєджь.

На початку ХVІІІ століття масив Фегераш став цікавити мандрівників, що сприяло розвитку туристських маршрутів та густої мережі маркованих стежок. З того часу було опубліковано чимало карт та довідників по даному гірському масиву. Але повний опис особливо важкодоступних північних хребтів та маршрутів з’явився тільки у другій половині ХХ ст.

Зазначеними масивами подорожують туристи з багатьох країн Європи: Чехії, Словаччини, Німеччини, Польщі, Угорщини. Адже тут знаходяться найвищі вершини Південних Карпат, розвинута мережа туристського обслуговування (кабани, рефуджії, марковані ділянки маршрутів з вказівниками).

Масиви Пятра Краюлуй, Бучєджі та Фегераш добре освоєні туристами та альпіністами, але у порівнянні з Татрами або Альпами ці гори більш „дикі”. На маркованих стежках часто можна зустріти туристів – аматорів, які здійснюють денні переходи між кабанами (турбазами або притулками - рефуджіями), зупиняючись у них на ночівлю.

Рельєф високогірної зони досить складний. Тут багато льодовикових цирків, V-подібних вузьких і глибоких льодовикових долин, відокремлених гострими гребенями-різцями. У найнебезпечніших і складних місцях вздовж маркованих стежок налагоджені страховочні ланцюги або троси.

Розташування хребтів зумовлює певну відносну автономність проведення походів. Але при необхідності завжди можна спуститись з хребта і поповнити запас продуктів харчування та пального в кабанах.

Більша частина маршруту проходить на висоті понад 2000 м над рівнем моря в умовах пониженого атмосферного тиску. Зміна тиску та інших кліматичних елементів негативно впливають на життєві функції людського організму: частішає дихання, активізується кровообіг та обмін речовин, швидше відчувається втома.

На високогір’ї часто спостерігається зміна погоди, особливо у міжсезоння. Протягом одного дня можна очікувати і сонячну погоду, і туман, і грозу, і дощ, і снігопад. Пересування в горах за таких умов надзвичайно складне, але і в цей час можна знайти «вікна» хорошої погоди, особливо зранку.

За потреби необхідно звертатись до служби порятунку туристів. Цей сервіс тут добре організований: розвинута мережа постів гірсько-рятувальної служби «Салвамонт» (Salvamont). Це і рефуджії –притулки для туристів на випадок негоди, і стаціонарні пости в кабанах, де можна отримати медичну допомогу та консультації по маршруту, телефонний зв’язок. В літній період діють виїздні пости, які ведуть контроль за групами на потенційно небезпечних ділянках. Працюють в них аматори: туристи та альпіністи.

Велику небезпеку для туристів та альпіністів, які здійснюють сходження в зимовий час, несуть снігові лавини, так як всі схили Фегерашських гір взимку лавинонебезпечні. Причому однаково небезпечними є схили як південної, так і північної експозиції. Винятком можуть бути лише окремі ділянки невеликих хребтів, рухатись по яких потрібно тільки гребенем. Але слід пам’ятати, що абсолютно безпечних ділянок на маршруті немає.

На масиві Пятра Краюлуй туристами краще освоєні дві частини: Кряста Нордіке (північний хребет) – розташований між вершинами Турну і Шауа Гріндулуй, - та Кряста Судіче (південний хребет) – між Шауа Гріндулуй і Шауа Фундурі. Південна частина хребта, на відміну від північної, малоходжена.

Частина масиву Пятра Краюлуй - гори Петрічіка, - яка знаходиться на південь від Шауа Фундурі, рідко відвідується туристами. Але ми пропонуємо маршрут саме через цей масив з метою підвищення його категорійності.

Тут є протяжні перешкоди, які відсутні на інших ділянках маршруту. А саме: ділянки з буреломами та зарості жерепів. Є лише одна немаркована стежка від Шауа Фундурі (переважно східним схилом хребта) до села Поду Димбовіцей (Міст Димбовіци) та Сетіку де Жос (Нижнє Сільце).

Транспортна мережа тут добре розвинута. Для того, щоб дістатись до місця початку подорожі і зворотнього шляху, проблем не виникає:

є стабільне залізничне і автобусне сполучення поблизу хребтів Пятра Краюлуй та Фегераш.

Масиви Бучеджь і Пятра Краюлуй складені вапняними конгломератами, нашарованими на кристалічні породи. Інші гори цілком складені кристалічними породами. Відмінності в породах з яких складені масиви, відбиваються на формі рельєфу. Карколомна крутизна долини Прахови, скелі, що нагадують собою руїни і печери Яломиці характеризують гірський масив Бучеджь. Найвища частина масиву - г.Омул здається гігантським межовим знаком. Навколо вершини, подібно тріщинам у корі, розкриваються п'ять глибоких западин. Це гребени, утворені четвертинними льодовиками. Навколо них простирається рівна поверхня, за нею випливають вапняні пояси, а далі - величезні смуги вражаючих ущелин.

На захід від гір Бучеджь простирається вапняковий хребет Пятра - Краюлуй (2240 м); серед туристів він відомий своїми крутими прірвами, вузьким гребенем, величезними рухливими накопиченнями каменів у підніжжя і чудовим видом, що відкривається з його вершини. По своїй геологічній будівлі (абсолютне переважання вапняку) Пятра - Краюлуй алежить до масиву Бучеджь, по своєму положенню примикає до масиву Фегераш.

Південні Карпати і, особливо, масиви Пятра Краюлуй, Бучедж і Фагараш досить освоєні туристами й альпіністами (якщо порівнювати з українськими Карпатами, наприклад. Порівняно з Татрами або Альпами ці гори набагато більш дикі. Подорожують не тільки румуни, часто зустрічаються групи з Польщі, Чехії, Німеччини. Туристів з пострадянських країн практично немає.

У горах розвинута система туристського обслуговування: притулки (Рефуджіо), гірські готелі (кáбани), гарні під'їзди, подекуди працюють канатні дороги. Стежки, як правило, маркіровані фарбою або двометровими смугастими стовпчиками (для зими). Іноді в небезпечних і складних місцях маркованих стежок налагоджені страховочні ланцюги або троси. Проте прокласти цілком автономний маршрут неважко, хоча при необхідності до найближчого населеного пункту (або кабани) можна добратися за півдня. У Румунії існує гірсько -рятувальна служба Салвамонт (Salvamont). Пости звичайно знаходяться в рефуджіях або кабанах поблизу небезпечних ділянок маршрутів. Реєструватися і пред'являти маршрутні документи рятувальникам не потрібно.

Правила поведінки в горах досить ліберальні: заповідником є ​​тільки Ретеза, в інших місцях, як правило, національних парках, можна ставити намети, ночувати і ходити де завгодно, розпалювати багаття (якщо є з чого). Сміття необхідно забирати із собою і викидати в спеціальних місцях поруч з рефуджіями або кабанами або спускати вниз, у населені пункти. Не дозволяється купатися в деяких озерах, звідки береться вода для притулків, які стоять поруч.

Наявність альпійських форм рельєфу в Південних Карпатах, в основному скель, гребенів і осипів, що поступаються кавказьким тільки за розмірами, дозволяє робити влітку пішохідні походи 2 і 3 к.с. (з перевалами і вершинами 1Б к.т.). Максимальна складність походів поки невідома, це справа майбутнього, але прокласти маршрут пішохідного походу 4 к.с. чи гірського 3 к.с. неважко. Слід зауважити, що відповідно до румунської системи класифікації альпіністських маршрутів, що збігається зі старою радянською (н/к-5Б), в Румунії здійснені сходження на вершини до 5Б к.с. включно. В основному, це протяжні скельні маршрути по стінах гір Бучеджь, Пятра Краюлуй та ін.

Взимку в хребті Фагараш існують льодові маршрути до 4Б к.с. включно. Інформацію про пройдені маршрути можна знайти в спеціальній літературі, що іноді продається в румунських книгарнях, або в Салвамонте чи інтернеті.

Зимовий туризм в Південних Карпатах ускладнюється підвищеною лавинонебезпечністю схилів, по яких проходять основні маркіровані маршрути. Рух по багатьох стежках не рекомендується або заборонено. Проте залишаються дуже широкі можливості для туризму.

Так як основна частина складних маршрутів проходить вище зони лісу, необхідно мати пальники. На деяких хребтах вода є тільки в рідкісних озерах, це потрібно враховувати при плануванні походу. Через те, що страховочні ланцюги в небезпечних місцях іноді погано закріплені або відсутні, необхідно мати спорядження для навішування/використання перил.

Громадянам України в'їзду в Румунію треба отримати візу.

Отримання визи не потребує ніяких ускладень, і її можна готримати самостійно.

Необхідні документи:

- Анкета заяви, заповнена та підписана заявником (румунською або англійською мовою);

- Закордонний паспорт, дійсний протягом мінімум трьох місяців після очыкуваної дати виїзду, який має мінімум дві чисті сторінки. Наявність підпису власника в закордонному паспорті обов'язково;

- Копія сторінок закордонного паспорта з особистими даними і з іншими візами та штампами;

- 2 фото, кольорові, 3/4 см (без куточків і овалів);

- Візовий збір (50 доларов, в купюрах випущених після 2003 року);

- Підтвердження бронювання місця проживання (повинно містити щонайменше такі відомості: ім'я, прізвище, дата народження, номер документа, що посвідчує особу, печатка і підпис готелю);

- Медична страховка на весь період передбачуваної поїздки, дійсна на території Румунії. Мінімальна страхова сума - 30.000 €. - Оригінал та копія;

- Документи на проїзд туди і назад - (квиток або бронювання квитка) - оригінал і копія;

- Довідка з банку про стан рахунку в розмірі 50 євро/день, але не менше 500 євро (виписка з банківського рахунку або Тревел - чеки);

- Довідка з місця роботи/навчання на оригінальному бланку підприємства/установи із зазначенням посади та окладу і написом про те що на час відпустки зберігається місце роботи;

- Копія внутрішнього паспорта: сторінки з особистими даними заявника, з відмітками про виданому йому/їй закордонними паспортами, його/її сімейний стан.

Пересуватися по Румунії можна автобусами і потягами. Залізничне сполучення досить регулярне і швидке, хоча від Сучави до Фагараша можна доїхати лише за 10 годин. Потяги діляться на 3 типи: Rapid, Accelerat, Personal - за зменшенням вартості. У кожному з поїздів є вагони 1- го і 2-го класів. Приблизний У квитках (крім потягів Personal) зазначені місця, але проблем з їх наявністю не існує. По вагонах ходить кондуктор - перевіряє і компостує квитки. Вигідніше купувати відразу до кінця, з кількома пересадками.

Автобусне сполучення також досить регулярне та розгалужене. При цьому квитки а автобус коштують дешевше ніж на потяг.

За умовами та рівнем життя Румунія схожа на нашу країну, хоча не такі урбанізована. Можна зустріти як багатозіркові курорти, так і відверту розруху й убогість. Серйозна злочинність непомітна, поширене шахрайство. У населених пунктах необхідно залишатися пильним, і проблем не буде (перераховувати здачу, не залишати речі без нагляду). Поліція зустрічається в злачних місцях і до туристів ставиться з повагою. Загалом же, люди в Румунії з південним темпераментом і дуже чуйні, цікаві співрозмовники. Румунська мова має романські корені і схожа на італійську або французьку. Достатньо мати словник на декілька сторінок, хоча без правильної вимови вашу мову швидше за все не зрозуміють. В основному, всі говорять тільки по-румунськи, хоча старше покоління пам'ятає російську або французьку зі школи, а молодь може легко розмовляти по -англійськи.

Ціни на продукти харчування можна порівняти з нашими, хоча, наприклад, вино набагато дешевше. Гроші (долари і євро) можна обміняти на румунські леї (1$ = 3,4 Lei, 1 евро = 4,4 Lei) в обмінних пунктах або банках. Карти гірських районів коштують недешево і продаються тільки в центрах туризму (у великих містах, курортах, іноді в кабанах).

Румунія має своєрідну музику, кухню, власний кінематограф. Крім бухарестських пам'ятників комуністичної епохи, в Сібіу і ​​Сігішоарі, а також інших містах прекрасно збереглася середньовічна забудова центрів, у багатьох місцях залишилися замки. Православні церкви широко відомі своїми розписами і незвичайною архітектурою.

Незважаючи на всі вищеописані проблеми, Ви не пошкодуєте про час, проведений в горах Румунії.

Притулки та кабани:

Та хребтах Фегераш та Пятра Краулюй дуже розвинута система кабан та рефуджій.

Кабаны - це мині-готелі з рестораном. Зусрічаються в середньому кожні 15-20 км, правда, всі трохи ниже хребта (метрів на 400-500 приблизно). Ціни на проживання доволі помірні (для групи в 8-10 чоловік одна ніч обійдеться приблизно в 60-70 грн з людини (25-30 лей), харчування – в середньому на людину 30-35 лей за один раз (70-80 грн). Цивілізація в районі цих кабан як правило немає, але телефонний зв’язок є. Знайти якийсь магазин неможливо. Максимум що там можна купити – щось попоїсти (але типу хлебу/пива/и т.п.), батарейки, туалетний папір)

Стаціонарні пости гірської рятувальної служби «Салвамонт»:

1. Офіс служби: м.Зернешти, біля міської ради.

2. Пост «Плаюл Фойї». Пункт знаходиться безпосередньо на території кабани «Плаюл Фойї».

3. Пост «Курметура» знаходиться за 300 метрів від кабани «Курметура» на висоті 1422 м.

4. Кабана «Негою», знаходиться на відстані плизько 3 км від вершини Негою та Шербота, на висоті приблизно 1600 м.

5. телефон місцевої рятувальної служби (Salvamont) дуже зручний для запам'ятовування: 0 - SALVAMONT - (0) 725826668 (код Румунії +40).

6. веб-сайт гірської рятувальної служби: www.0salvamont.org

Люди та спілкування:

На основних маршрутах Фегереша людей багато. За день зустрічаєшь декілька десятків груп. Відсотків 60 - іноземці. Найбільше зустрічали поляків і німців. Є й чехи і французи і ще багато «непізнаних». Пару днів йшли паралельно з поляками.

Виходячи з вищесказаного, нескладно припустити, що спілкування відбувалося в основному не російською. Більшість у горах хоч на якому то рівні знають англійську. Але не всі. Самі румуни російську як правило не знають.
Англійську знають, напевно, приблизно як і у нас, але, по суті, це була єдина мова якою ми могли хоч як то. Втім у самих горах віталися як правило з усіма «Hello», та й самі часто отримували першими таке ж привітання.

Зв'язок:

Покриття мобільного зв'язку є майже скрізь. Працює три -чотири місцевих оператора (Orange, Connex, Dialog). Ми користувалися як роумінгом так і місцевим оператором Orange. Правда через відстані до БС входять СМС можуть приходити, а от відправити - не завжди вистачає потужності передавача мобілки.