Лінійна структура організації управління страховиком, її переваги та недоліки

Лінійна структура управління (ЛСУ) означає, що вона будується на покладанні на керівника відповідальності за всю діяльність комерційної структури. Відомий економіст В.І.Терещенко називав таку систему управління “інфарктною”. Топ-менеджери зберігають за собою право давати розпорядження нижчестоящим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності.

Такий порядок, коли нерідко всьому персоналу доводиться вирішувати справи майже виключно через «верхи», забезпечує відповідний рівень контролю за діями структурних підрозділів компанії. Досягається єдність і чіткість розпоряджень; узгодженість ді виконавців; простота управління; особиста відповідальність керівника за кінцеві результати роботи підрозділу.

ЛСУ може мати місце перважно на першому етапі формування страхової компанії, коли ще немає розгорнутої операційної діяльності. Серед функціонуючих страховиків в Україні ЛСУ майже не застосовується.

Щаблі лінійного управління: Керівник СК- голова правління, Віце-президент- заступник голови правління, Директор департаменту, Начальник управління, Начальник відділу (сектору), Головний спеціаліст, Провідний спеціаліст, Старший спеціаліст, Спеціаліст, Допоміжний працівник.

За лінійною структурою, кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції. Перевагами структури лінійного типу є: -єдність і чіткість розпорядництва;

-погодженість дій виконавців;

-підвищена відповідальність керівника за результати діяльності очолюваного ним колективу;

-оперативність у прийнятті рішень;

-отримання виконавцями пов'язаних між собою розпоряджень і завдань, що забезпечені ресурсами;

-персональна відповідальність керівника за кінцеві результати свого підприємства.

Разом з тим лінійна структура має певні недоліки:

-високі вимога до керівника, який повинен мати глибокі різнобічні знання і досвід у виконанні всіх функцій управління;

-велика перевантаженість інформацією;

- потік документів, які потребують розгляду і прийняття рішень. При збільшенні розмірів підприємства, керівник уже не може ефективно поєднувати оперативне управління персоналом з такими функціями, як планування, організація постачання, контроль та ін. Йому потрібні помічники, які змогли б виконувати певні функції управління підприємством, тобто функціональні фахівці. Отже, розширення підприємства, збільшення чисельності персоналу створює передумови для формування функціональних підрозділів управління.

Якщо це середні підприємства, то лінійні керівники перевантажуються інформацією, відсутні ланки для підготовки проектів рішень, утруднюються зв’язки між підрозділами по горизонталі. Внаслідок цього управління втрачає оперативність, найбільш кваліфіковані працівники відволікаються від опрацювання перспективних, глобальних проблем розвитку компанії.