Рубрикація

Архітектоніка книги виражається також в поділі її на частини, розділи, параграфи тощо. Цей поділ відображається в системі заголовків чи рубрикації. Логічний і чіткий дизайн системи заголовків допомагає зрозуміти структуру літературного твору, полегшує роботу над книгою. Розрізняють заголовки тематичні (назва розділу), нумераційні (напр. «розділ другий»), мішані.

Особливе значення має нумераційна частина заголовка при індексній системі рубрикації. За цією системою перед кожним заголовком проставляється цифровий індекс, що відповідає ступневості книги. Наприклад, книга, що поділяється на розділи, параграфи і пункти має заголовки трьох ступенів: перший ступінь – номер розділу, другий – параграфу і третій – пункту. Така індексація зручна для читача, оскільки відразу вказує на місце заголовка в архітектоніці усієї книги. В підручниках заголовками наділені як основний, так і методичний тексти. Ці групи заголовків повинні різнитись за оформленням.

Виявити супідрядність заголовків чи їх характер можна як за допомогою шрифтових засобів, так і шляхом їх розміщення.

Шрифтові засоби зводяться до використання шрифтів різної графічної сили, іноді – різного накреслення. Так, за рівних умов літери верхнього реєстру сильніші за рядкові; шрифт більшого кеглю домінує над дрібним, напівжирний шрифт сильніший світлого але слабший жирного. Прописний шрифт кг. 8 і рядковий кг. 10 рівносильні — таке поєднання для супідрядних заголовків не підходить. Проте, якщо виходити лише з порівняльної сили шрифтів, то при багатоступеневій рубрикації довелось би використовувати шрифти надто великого розміру, які б були непропорційно великі на сторінках книги. Уникнути цього можна шляхом різного розташування заголовків. Найчастіше використовуються наступні способи розміщення заголовків (в порядку зростання сили):

1. в підбір — в один рядок з подальшим текстом;

2. впідверстку — окремим рядком між закінченням останнього абзацу одного розділу та початком першого абзацу наступного;

3. зі спуском — над текстом початкової полоси, з помітним відступом від верхньої межі повноформатної полоси;

4. шапкою — вгорі початкової полоси, з великим пробілом між заголовком та текстом.

Заголовок в підбір починається з таким самим відступом, як і всі абзаци даної книги; виділяють такий заголовок напівжирним шрифтом (рядковим), а іноді — розрядкою чи курсивом; кегль шрифта — той самий, що й для подальшого тексту. Впідверстку можуть бути зверстані заголовки не лише одного, але й двох-трьох ступенів. У відповідності до їх значення, вони набираються шрифтами різної сили.

Заголовок, розміщений впідверстку відділяється (відбивається), як від попереднього, так і від наступного тексту. При цьому відбивка зверху має бути більша за нижню приблизно в півтори рази (а висота заголовка з відбивкою має бути рівною висоті цілого числа рядків). Два заголовка впідверстку більш високого та нижчого ступенів можуть розміщуватись один за другим. В такому випадку відбивка буде найбільша вгорі. Шрифти однакової графічної сили не підходять для оформлення супідрядних заголовків.Рівні за силою заголовки однаково відбиваються по всьому тексту.

Заголовок зі спуском і заголовок-шапка розміщуються на початкових полосах; але перший з них – з деяким відступом від верху полоси. Заголовок-шапка починає великі структурні розділи, також може об’єднувати кілька розділів, кожен з яких починається з нової полоси.

Якщо заголовок не вміщується в один рядок, його треба ділити за змістом. Не можна завершувати рядок заголовку прийменником, не допускаються переноси слів (за виключенням багаторядкових заголовків, що набираються на повний формат.

Усі наведені типи заголовків ділять текст, примушують зробити паузу переходячи до нового розділу. Проте, є книги, текст в яких настільки плавний, що паузи між невеликими розділами заважають читанню, однак вони необхідні для нормального орієнтування в тексті. В таких випадках заголовки нижчого порядку можуть бути оформлені у вигляді «форточок» або маргіналій («боковинок», «ліхтариків»).

«Форточка» - це заголовок, врізаний в текст. Ширина врізки по всій книзі однакова і складає приблизно 1/4 довжини рядка, висота дещо перевищує висоту самого заголовку. Для компактності такі заголовки набирають шрифтом зниженого кеглю, але напівжирного накреслення. Щоб полоса з «форточкою» не сприймалась порваною, рядок над врізкою має починатись без відступів і перекривати врізку не менше як на ширину трьох літер. Заголовки, набрані «форточкою», виключають на середину врізки і відбивають згори і знизу однаковим пробілом. При такому оформленні заголовки виділяються з основного тексту і не заважають безперервному читанню.

Маргіналії - заголовки, розміщені на зовнішніх бокових полях. Зазвичай набираються світлим шрифтом зниженого кеглю. Маргіналії потребують значного збільшення зовнішніх полів, тому використовуються рідко.

Заголовки у вигляді «форточок» і маргіналій повинні бути лаконічними для нормального сприйняття.

У деяких виданнях на поля виносяться тексти (ширші за змістом ніж заголовки), які потрібно виділити.

В книзі можуть зустрічатись німі рубрики (замість заголовків – відбивка, астерікси).

Зазвичай, архітектоніка всіх розділів книги однакова. Кожна частина ділиться на розділи, параграфи, пункти. Крім рубрик основного тексту у виданні можуть бути заголовки у додаткових текстах. Такі заголовки набирають іншими шрифтами (накреслення, гарнітура), або диференціюють розміщенням (при виключці основних заголовків в червоний рядок, додаткові виключають в край).

При складній багатоступеневій рубрикації редактор докладає до рукопису так званий робочий зміст, що виявляє всю супідрядність заголовків.

При розробці дизайну заголовків, варто дотримуватись задекларованої для цілої книги системи статичного чи динамічного оформлення.

За першою системою заголовки набираються шрифтами помірної сили, достатньої, щоб зрозуміти супідрядність. Другій системі притаманне використання різко виділених шрифтів, в т.ч. жирних, крупних, відмінної від основного тексту гарнітури.

По різному вирішуються також питання ви ключки заголовків. За першої системи заголовки виключаються в червоний рядок (по центру формата), підкреслюючи симетричність. За другої системи заголовки виключаються «прапорцем» в лівий край. Проте бувають і складніші асиметричні вирішення, наприклад винесення в окрему колонку, розміщення вертикально тощо.

Проте будь-яка система заголовків повинна підпорядковуватись вимогам до зручного її сприйняття. Якщо заголовок не уміщується в один рядок, його ділять так, щоб повязанф між собою слова знаходились у одному рядку. Не можна членувати заголовок, досягаючи певної конфігурації, за рахунок змісту.