Верстка різних видів тексту

Верстка – це процес та результат формування та монтування (шпальт) заданого формату із впорядкованим розміщенням на них усього матеріалу книги (різних видів тексту, ілюстрацій).

Для покращення зручності читання існують певні умови верстки:

1. книжкова полоса не повинна починатись неповним останнім рядком абзацу. Це так званий «висячий рядок» порушує впорядкованість прямокутної форми полоси і ускладнює її сприйняття. Це ж стосується і початкового рядка абзацу, якщо він закінчує полосу.

2. небажані переноси з непарної полоси на парну. Такі переноси, співпадаючи з перегортанням сторінок заважають читанню.

3. не можна закінчувати полосу заголовком. Під ним має бути не менше трьох рядків тексту.

4. не допускати наявності т.зв. «коридорів» - пробілів між словами, що ідуть один над одним більш як у трьох рядках підряд (набір прапорцем зі сталими пробілами виключає можливість створення коридорів).

Щоб виконати ці вимоги не порушуючи формату полоси існують певні засоби, зокрема, вгонка та вигонка рядків, зменшення чи збільшення пробілів між словами (у певних межах, не порушуючи загальну структуру).

За своєю будовою, текст може бути простим та складним. Верстка різних видів тексту має свої особливості. В простому тексті всі рядки побудовані в основному по одній формі, для набору використана одна гарнітура, один кегль. За цим принципом будується текст художньої прози. До складних видів належать тексти, рядки яких будуються за особливою формою, для набору потрібні шрифти кількох накреслень, кеглів, гарнітур. Такими є поетичні та драматичні тексти, словники, таблиці, формули.

4.3.1.Простий текст. Пробіли між словами в межах рядка мають бути однаковими. Оптимальним є пробіл, що дорівнює ½ - 1/3 кегля шрифта. При цьому допустиме рівномірне зменшення пробілів до ¼ чи збільшення до ¾ кегля. Початок абзацу повинен бути добре помітним. Звичним засобом для позначення абзацу є відступ. Його розмір може змінюватись в залежності від довжини рядка – в короткому рядку відступ може дорівнювати кеглю шрифта, в середній збільшується в 1,5 рази, в довгій - вдвічі. В сучасній книзі абзацний відступ буває відсутнім, а прочитується за рахунок неповної попереднього рядка. Останній рядок абзацу повинен бути не менш як у півтора рази довша ніж абзацний відступ. Кількість переносів при довжині рядка від 5 квадратів допускається не більше чотирьох разів підряд. При довжині рядка до 5 квадратів – не більше п’яти. Пробіли між рядками (інтерліньяж) мають бути однаковими. Відтак текст має бути привідним, тобто рядки з обох сторін аркуша мають співпадати на просвіт. При блоковому наборі, коли довжина рядків однакова – пробіли між літерами є нерівномірними. Щоб цього уникнути, сучасні типографи виключають текст прапорцем, відтак – пробіли стають однаковими, а довжина рядка різною. Текст в такому випадку сприймається гірше, тому таку верстку використовують для коротких текстів (передмов, вступних статей тощо).

4.3. Виділення. В тексті можуть бути виділені різні елементи – цитати, правила, пояснення, окремі слова – терміни, власні назви, частини слів – суфікси, літери тощо. Способи виділення бувають шрифтові та не шрифтові. Найбільш розповсюджені виділення курсивними та напівжирними шрифтами (останні підходять для математичних текстів, для текстів спрямованих на читачів-початківців). До шрифтових засобів належить розрядка – набір своїм шрифтом зі збільшеними пробілами між буквами. Вона підходить для виділення невеликої частини тексту – одного чи кількох слів. Для шрифтових виділень використовують також набір капітеллю (мало помітна при наборі кирилицею), пів жирним курсивом, напівжирним прямим шрифтом іншої гарнітури, жирним шрифтом, великими літерами.

Нешрифтові способи виділення найчастіше здійснюються набірними засобами – втяжкою (набір на неповний формат, з відступом від лівого краю удвічі більшим за абзацний), підкресленням, виділенням лінійками, окресленням рамкою, кольором (для рамок – яскраві кольори, для плашок – світлі).