Утворення Румунської держави

1. Історичні передумови

2. Румунське питання у політиці великих держав після Східної війни

3. Персональна Унія між між Волошчиною і Молдовою (1859)

4. Проголошення унітарної держави

***

●Хрестоматия по новой истории. В 3-х т. / Под ред. А.А.Губера и А.В.Ефимова. Москва, 1965. Т.2.

***

Варта И.С. Позиция Франции по вопросу об объединении Дунайских княжеств на Парижской конференции 1858 г. // Проблемы внутри- и внешнеполитической истории Румынии нового и новейшего времени. Кишинев, 1988.

Виноградов В.Н. Россия и объединение Румынских княжеств. Москва, 1961

Виноградов В.Н. Узловые проблемы истории Румынии в середине XIX в. // Центральная и Юго-Восточная Европа в новое время. Москва, 1974.

Гросул В.Я. Революционная Россия и Балканы. 1874–1888. Москва, 1980.

Гросул В.Я. Реформы в Дунайских княжествах и Россия (20 – 30-е годы XIX в.). Москва, 1966.

Гросул В.Я. Российские революционеры в Юго-Восточной Европе (1859–1874). Кишинев, 1973.

Гросул В.Я. Изменение формы феодальных отношений в Молдавии и Валахии и ее особенности (первая треть ХІХ в.) // Юго-Восточная Европа в эпоху феодализма. Кишинев, 1973.

Гросул В.Я. Классы и сословия Дунайских княжеств в первой половине ХІХ в. // Социальная структура общества в ХІХ в. Страны Центральной и Юго-Восточной Европы. Москва, 1982.

Гросул В.Я., Чертан Е.Е. Россия и формирование румынского независимого государства. Москва, 1969.

●История Румынии. Москва, 1950.

●История Румынии нового и новейшего времени. Москва, 1964.

●История Румынии. 1848–1970. В 2-х т. / Отв. ред. В.Н.Виноградов. Москва, 1971. Т.1.

Константинеску И. Города и буржуазия Румынии в ХІХ в. // Социальная структура общества в ХІХ в. Страны Центральной и Юго-Восточной Европы. Москва, 1982.

●Краткая история Румынии с древнейших времен до наших дней / Отв. ред. В.Н.Виноградов. Москва, 1987.

●Международные отношения на Балканах. 1856–1878 гг. / Отв. ред. В.Н.Виноградов. Москва, 1986.

●Международные отношения на Балканах. 1830–1856. Москва, 1990.

●Новая и новейшая история Румынии (Сб. статей). Москва, 1963.

●Очерки политической истории Румынии (1859–1944) / Отв. ред. Н.И.Лебедев. Кишинев, 1985.

Пермский П.П. Румыния. Петроград [Б.г.и.].

Попеску-Доряну Н.И. Революция 1848 г. в Румынии и Николай Балческу. Москва, 1950.

Савин Т. Иностранный капитал в Румынии (с 1859 по 1945). Москва, 1950.

Чертан Е.В. Великие державы и формирование Румынского независимого государства. Кишинев, 1980.

Чертан Е.В. Русско-румынские отношения в 1859–1863 гг. Кишинев, 1968.

Marinescu B. Romanian-british political relations. 1848–1877. Bucarest, 1983.

●The History of the Romanian People / Ed. by A.Otetea. Bucаrest, 1970.

***

Дунайські князівства (Волоське і Молдовське) в другій чверті ХІХ ст. знаходилися у складі Османської імперії і мали досить широку автономію. Революційний рух 1848–1849 рр. зазнав поразки, а князівства з урізаними автономними правами перейшли під протекторат Росії і Туреччини. Ситуація в реґіоні змінилася після Кримської війни. За умовами Паризького миру 1856 р. Дунайські князівства залишилися під верховною владою Туреччини, але були поставлені під так звану спільну опіку великих держав. Це фактично означало перемогу австро-англійського впливу у зазначеному реґіоні.

Національно-об’єднавчий рух у князівствах посилився з другої половини 50-х років. Прихильники національного об’єднання (вони складали більшість) – уніоністи – у своїй діяльності орієнтувалися на підтримку Франції. У 1858 р. сім держав, які раніше підписали Паризький мир, виробили конвенцію про державний і політичний устрій Дунайських князівств, їхнє соціально-економічне реформування.

Важливу роль в об’єднанні обох державних формувань відіграв фактор народного незадоволення існуючим станом. Обрання О.Кузи у 1861 р. князем Молдови і Волощини фактично означало утворення Румунської держави. Наступного року було створено спільні уряд і парламент.

Такий хід політичних подій викликав різкий спротив з турецького боку, яку підтримали Австрія і Англія. У цей конфлікт втрутилася і Росія. У новій ситуації Порта змушена була офіційно визнати Румунську державу, яка, проте, й надалі залишалася під верховною владою турецького султана. Становище Румунії ускладнювалося й внутрішнім політичним протистоянням.

На семінарському занятті студенти мають орієнтуватися у таких основних проблемах утворення Румунської держави:

●політичне і економічне становище Дунайських князівств у другій чверті ХІХ ст.;

●Органічний реґламент та його політичний зміст;

●запровадження єдиного громадянства для князівств;

●фінансове і митне об’єднання Волощини і Молдови;

●Дунайські князівства в умовах російсько-турецької конвенції 1849 р.;

●румунська державність у політиці Австрії, Англії і Франції;

●особливості національно-об’єднавчого руху в другій половині 50-х років: уніоністи і сепаратисти;

●внутрішні чинники політичного об’єднання Волоського і Молдовського князівств;

●статті Паризької конвенції 1858 р. з румунського питання;

●утворення Румунії – підрив основ Паризького миру;

●правління О.Кузи і аграрна реформа 1864 р.

Тема 7.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: