Та її наслідки для Угорщини

1. Державно-правовий статус Угорського королівства у складі монархії Габсбургів

2. Розстановка суспільних сил в Угорщині після угоди 1867 р. та її відображення у внутрішній політиці

3. Національне питання та способи його розв’язання

4. Економічний розвиток. Назрівання угорсько-австрійського непорозуміння

***

●Сборник документов по истории нового времени. Экономическое развитие и внутренняя политика стран Европы и Америки. 1870–1914 / Сост. П.И.Остриков, П.П.Вандель. Москва, 1989.

●Хрестоматия по новой истории. В 3-х т. / Под ред. А.А.Губера и А.В.Ефимова. Москва, 1965. Т.2.

***

● Ванечек В. История государства и права Чехословакии. Москва, 1981.

●История Венгрии. В 3-х т. / Отв. ред. Т.М.Исламов. Москва, 1972. Т.2.

●Краткая история Венгрии / Отв. ред. Т.М.Исламов. Москва, 1991.*

● Крестиħ В. Хрватско-угарска нагодба 1868 године. Београд, 1969.

● Мандрик І.О. Проблеми відновлення державності Угорщини на першому етапі дуалізму (1867–1870 рр.). Ужгород, 1997.

● Мандрик І.О. Угорсько-хорватська угода 1868 р. // Проблеми слов’янознавства (Львів). 1994. Вип. 46.

●Освободительные движения народов Австрийской империи. Период утверждения капитализма. Москва, 1981.

●Очерки новой и новейшей истории Венгрии / Отв. ред. А.И.Пушкаш. Москва, 1963.*

● Фрейдзон В.И. Борьба хорватского народа за национальную свободу. Москва, 1970.

● Macartney C.A. Hungary: A Short History. Chicago, 1962.

***

Австро-угорська угода 1867 р. призвела до утворення дуалістичної конституційної держави, яка імператорською постановою від 14 листопада 1868 р. одержала офіційну назву Австро–Угорської монархії. Вона складалася з австрійських (Ціслейтанія – 300 024 кв.км., 24 млн чол.) та угорських (Транслейтанія – 322 041 кв. км., 17,5 млн. чол.) володінь, пов’язаних між собою як династично, так і визнанням наявності загальних справ (закордонні, військові, фінансові) для всієї монархії. Поряд з єдиним австро-угорським урядовим кабінетом існувало дві делегації, обрані рейхсратом та угорським сеймом. Законодавчою владою делегації не володіли: закони, що стосувались загальних справ, видавались одночасно австрійським рейхсратом та угорським сеймом. Функції делегацій полягали лише у встановленні спільного бюджету, використанню кредитів для загальноімперських потреб та контролю над загальним міністерством.

Попри загальні існував перелік справ, котрі вирішувались австрійськими та угорськими законодавчими органами за взаємною домовленістю на визначений проміжок часу. Стосувалося це тих моментів, які стосувалися інтересів обох держав: боргу, торгівлі, непрямих податів, залізниць. Дані питання регулювались періодичними угодами, що видавались у формі паралельних законів однакового змісту терміном на 10 років рейхсратом та сеймом і санкціонованих цісарем. Від виплати основної частини державного боргу сейм відмовлявся на тій основі, що борг цей з’явився без згоди Угорщини. Частка участі у загальних витратах так була визначена у 1867 р.: 70 % сплачувала Австрія, 30 % – Угорщина.

Національне питання передбачалося вирішити особливим сеймовим законом, який мав петрифікувати (тобто перетворити на щось непорушне) мадярську гегемонію в Угорському королівстві. Дуалістична перебудова монархії вплинула на перегрупування угорських політичних сил. Залежно від ставлення до дуалізму склалися три основні політичні течії. Найміцніші позиції займала так звана партія Ф.Деака, представники якої мали більшість мандатів у Державних зборах. Опозиційними стосовно неї були так звані лівоцентристи (К.Тіса) та Партія незалежності (об’єднувала прихильників Л.Кошута). У результаті об’єднання (1875 р.) партії Ф.Деака та “лівоцентристів” виникла Ліберальна партія. З самого початку вона взяла курс на посилену мадяризацію. Однак така політика призвела до росту самосвідомості неугорських народів та піднесення національних рухів.

При вивченні даної теми потрібно розглянути і проаналізувати:

●суспільно-політичний зміст угоди;

●проблеми адміністративного об’єднання всіх частин Транслейтанії;

●закон про національності 1868 р.;

●зміст хорвато-угорської угоди 1868 р.;

●державноправне з’єднання Семигороддя з Угорщиною;

●причини назрівання австро-угорського непорозуміння.