Лабораторна діагностика

Дослідження морфологічного складу периферичної крові іноді стає в нагоді при встановленні причин шлунково-кишкової кровотечі. Гостра кровотеча виразкової етіології, незважаючи на анемію, найчастіше супроводжується помірним лейкоцитозом. Трапляється, що кількість лейкоцитів перебуває в межах норми. Причому виразність лейкоцитозу пропорційна ступеню крововтрати: чим важча крововтрата, тим більше лейкоцитів у периферичній крові. В 1/3 хворих виявляється зрушення формули вліво. При цьому відзначається відносна лімфо- і моноцитопенія.

При важких кровотечах спостерігається зниження кількості еозинофілів, аж до повного їх зникнення. Лейкопенія більш характерна для кровотеч при цирозі печінки, поліпах шлунка, ерозивно-виразковому гастриті. Значне збільшення числа лейкоцитів на тлі анемії в сполученні з іншими клінічними даними дозволяє запідозрити гострий лейкоз, як можливу причину гострої кровотечі.

Добре відомо, що будь-яка кровотеча супроводжується зменшенням показників гемоглобіну, гематокриту й кількості еритроцитів. Ступінь їх зміни також пропорційна тяжкості крововтрати. При масивних, особливо рецидивуючих, кровотечах у периферичній крові з’являються молоді формені елементи з розвитком анізо- і пойкілоцитозу.

До обов’язкових лабораторних методик обстеження хворих із кровотечею в просвіт травного каналу слід віднести:

- аналіз крові з визначенням вмісту тромбоцитів, гематокриту й в’язкості,

- аналіз сечі,

- дослідження ОЦК і його компонентів,

- електрокардіограму,

- визначення показників центральної гемодинаміки,

- вивчення водно-електролітного й білкового балансу, кислотно-основного стану крові,

- вивчення системи гемокоагуляції й ряду інших біохімічних показників крові (глюкози, білірубіну, трансаміназ, амілази, сечовини, креатиніну тощо).