Вигоди і витрати, цінність проекту

Аналіз ефективності проекту ґрунтується на врахуванні його цінності. Цінність проекту визначається різницею між вигодами і витратами, пов’язаними із його здійсненням. Вигоди від проекту становлять будь-які надходження (доходи) у грошовому виразі, що можуть бути одержані у процесі використання проекту, включаючи ліквідаційну вартість основних засобів.

Витрати складають вкладання у проект на етапі його освоєння і поточні витрати, враховуючи податки, на етапі використання проекту. Вигоди від проекту повинні перевищувати витрати на його здійснення, тобто показник цінності проекту має бути величиною позитивною.

Визначення вигід і витрат та цінності проекту проводиться за весь період життєвого циклу проекту. Інколи, встановити життєвий цикл проекту досить складно, наприклад, у випадку впровадження нових технологій виробництва продукції. В такому разі за орієнтир можна прийняти період використання до повного зносу основної частини технологічного обладнання (у сільському господарстві – машин і устаткування). Згідно з окремими рекомендаціями часовий період, який береться для оцінки інвестиційних проектів, не повинен перевищувати 10 років.

Окремі проекти можуть не пов’язуватись із організацією нового виробництва чи здійсненням іншого нового виду підприємницької діяльності, а спрямовуватись на розвиток існуючого підприємства. В такому випадку визначення цінності проекту проводиться шляхом встановлення відмінностей між ситуаціями «з проектом» та «без проекту», тобто на основі змін у вигодах і витратах, що зумовлюються даним проектом. У сільському господарстві подібне трапляється при оцінці проектів, що передбачають спорудження мережі по зрошенню посівів сільськогосподарських культур. Врожаї сільськогосподарських культур в Україні можна одержати і за відсутності зрошення. Застосування зрошення супроводжується підвищенням врожайності культур, проте і збільшенням витрат на їх вирощування. Однак зміна врожайності і витрат відбувається в різній пропорції. Згідно із означеним правилом, визначаючи цінність таких проектів, слід встановити величини збільшення вигід і витрат у варіанті «з проектом» порівняно із варіантом «без проекту» і обчислити різницю між ними.

Принцип зіставлення додаткових вигід із додатковими витратами використовується і при оцінці інших проектних ситуацій. Він базується на концепції граничності або маржиналізму (від лат. margo – край, межа). Згідно з нею випуск продукції можна збільшувати доти, доки граничні витрати (витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції) не перевищуватимуть граничних вигід. Така ситуація зустрічається, наприклад, при застосуванні добрив. Адже кожен додатково внесений в ґрунт центнер добрив не забезпечує приросту врожаю сільськогосподарських культур у попередньому чи більшому обсязі. Навпаки, з підвищенням доз внесення добрив приріст врожаю на рівновелику одиницю добрив весь час зменшується і настає момент, коли витрати на додаткові добрива не окуповуються вартістю додаткового врожаю.

Основоположною також при проведенні аналізу вигід і витрат та цінності проектів є також концепція альтернативної вартості. В проектному аналізі поняття альтернативності вартості часто пов’язується із прийняттям рішень про використання ресурсів. Оскільки для задоволення всіх потреб завжди бракує тих чи інших ресурсів, то постає завдання оптимального використання доступних ресурсів. Потенційно будь-які ресурси можна використати кількома способами. Однак результат їх використання буде різним. Альтернативна вартість використовуваного ресурсу – це найкращий результат (доход чи вигоди), який могло б принести вкладання обмеженого ресурсу в інший із відхилених варіантів їх використання. Детальніше розглянемо дане питання на спрощеному прикладі.

Припустимо, що сільськогосподарське підприємство має деяку кількість різних видів мінеральних добрив у певному співвідношенні. За об’єктивних причин обсяг їх для підприємства обмежений: добрив вистачає для внесення лише під одну із основних сільськогосподарських культур – пшеницю, цукрові буряки чи соняшник. Проте кожна одиниця добрив, внесена під окрему культуру, забезпечує різний приріст врожаю різної вартості. Необхідно встановити, який із варіантів використання добрив буде вигіднішим, прийнявши, що витрати на їх внесення, незалежно від культури, будуть однаковими. Обумовимо також, що альтернативна вартість ресурсу в даному випадку визначатиметься не ціною його придбання, а результатом використання останнім виступатиме вартість приросту врожаю на 1 га посіву. Необхідна інформація для прийняття рішення наведена в табл. 2.1.

Згідно з концепцією альтернативної вартості підхід при вирішенні питання має бути таким. Якщо прийняти (довільно), що добрива вноситимуться під культури (вартість добрив 430,5 грн), то альтернативна вартість використання 1 ц даного ресурсу дорівнюватиме вартості найдохіднішого із інших варіантів його використання, яким є варіант із вирощуванням цукрових буряків. Тобто, альтернативна вартість становитиме 574 грн (найбільша вартість додаткового врожаю серед інших відхилених варіантів). Аналогічно, якщо обрати варіант із пшеницею, то альтернативна вартість використання 1 ц добрив дорівнюватиме 530 грн. Очевидно, що при вирішенні питання має бути обраний саме варіант із цукровими буряками, оскільки він дохідніший. При цьому альтернативна вартість перевищує вартість використання добрив на 143,5 грн (574 – 430,5). У випадку використання добрив під пшеницю сума одержаного доходу становитиме 99,5 грн (530 – 430,5), а під соняшник сума недоодержаного доходу – 34,5 грн (396 – 430,5).