Гроші і часовий фактор

Оцінка економічної ефективності інвестицій в проекти довготермінового характеру, на відміну від поточних планів, має свої особливості. Вони зумовлюються зміною цінності грошей в часі. Інфляція, ризик інвестора не одержати передбачуваних доходів, можливість альтернативного використання грошей (наприклад, розміщення грошей на депозитний рахунок під певний відсоток у банках) спричиняють ту обставину, що грошова одиниця, вкладена в інвестиції сьогодні, буде коштувати дорожче, ніж через рік, два роки і т.д. Ситуація ускладнюється тим, що здійснення інвестицій і одержання доходів, як правило, припадає на різні періоди реалізації проекту (інвестиційний, експлуатаційний), отже і на різні часові періоди. Тому в практиці аналізу інвестиційних проектів застосовують метод зрівнювання доходів і витрат з урахуванням зміни цінності грошей в часі. В основу його покладено спосіб нарахування складних відсотків:

, (2.1)

де – коефіцієнт нарахування складних відсотків;

– відсоткова ставка (додаток);

– тривалість часового періоду.

Якщо потрібно визначити суму кредиту з відсотками () в кінці обумовленого періоду його повернення (), то суму виданих чи одержаних кредитів () множать на коефіцієнт нарахування складних відсотків (), тобто виконують дію: . (2.2)

За такого розрахунку встановлюється цінність теперішніх грошей у майбутньому часовому відрізку, якщо вони використовуються для кредитування або розміщуються на депозитний рахунок у банку під певний відсоток.

Однак у проектному аналізі сприйнятливішою є зворотня дія, коли встановлюють, що вартує в теперішньому часі величина грошової суми , яку передбачається одержати через років при відсотковій ставці . Здійснюючи розрахунок у зворотному порядку, обчислення теперішньої вартості майбутньої суми грошей проводять за такою формулою:

(2.3)

Ця дія, тобто приведення майбутніх грошових сум до теперішньої вартості, має назву дисконтування. Множник , що використано у попередній формулі (2.3), являє собою коефіцієнт дисконтування. Величина у його складі відображує норму (ставку) дисконту (ставка дисконту наведена в додатку).

Процес дисконтування має широке застосування у різних сферах фінансово-економічної діяльності. Він використовується у банківській і страховій діяльності, зокрема, при приведенні роззосереджених у часі платежів до початку угоди, кредитуванні, визначенні страхового ризику неплатежу, а також при оцінці економічної ефективності інвестицій.

Результат порівняння двох однакових за вартістю проектів може залежати від розподілу витрат і вигід в часі. Інвестиції, здійснювані в перший період реалізації проекту, матимуть більшу цінність, ніж вигоди, одержані на ту ж суму в наступному. Дисконтування витрат і вигід дає змогу урівняти їх цінності, що припадають на різні часові періоди. Важливе значення при цьому має і норма (ставка) дисконту.

У ринковій економіці величина норми дисконту залежить від природи капіталу. Для власного капіталу вона приймається на рівні депозитного відсотка по вкладах. Щодо позикового капіталу норма дисконту являє собою відповідну відсоткову ставку.

Відсоткова ставка – це відносна величина, за якою визначають розмір платежу (відсотків), що сплачує позичальник власнику капіталу (банку, кредитору, інвестору) за право його використання протягом певного періоду. Величина відсоткової ставки залежить від умов надання і терміну використання кредиту, ступеня ризику недоодержання кредитором частки доходів у зв’язку з неплатоспроможністю позичальника, характеру заходу, який підлягає кредитуванню.

Довгострокові кредити надають під нижчу відсоткову ставку, ніж короткострокові. Якщо в проекті рівень ризику перевищує звичайний, то відсоткову ставку підвищують, оскільки кредитору потрібно одержати більший доход, щоб компенсувати можливі втрати, пов’язані з ризиком. Більш ефективні проекти можуть кредитуватись під нижчу відсоткову ставку. Наближено щодо позикового капіталу норму дисконту можна прийняти на рівні усередненої відсоткової ставки по довготермінових банківських кредитах.

При виконанні проектів часто використовується змішаний капітал. У такому випадку норма дисконту встановлюється як середньозважена величина часткових значень за формулою

, (2.4)

де – середньозважена норма дисконту;

– кількість видів капіталу;

– норма дисконту для певного виду капіталу;

– частка певного виду капіталу у загальній сумі вкладень.

Визначення норми дисконту для потреб фінансового аналізу проводиться виконавцем проекту з урахуванням наявності і доступності ринків капіталу та ризиків проекту.

Проводячи аналіз інвестиційних проектів, також необхідно визначитись із системою позначень розрахункових періодів. Система позначень періодів може розпочинатись із «нульового» чи «першого» номера. Як правило, під час економічної експертизи проектів початковим розрахунковим періодом приймається перший період життєвого циклу проекту (з початку здійснення інвестицій) і він позначається «нулем». Тривалість розрахункових періодів може бути різною (місяць, квартал, рік), проте для зручності оцінки альтернативних проектів бажано, щоб в різних проектах тривалість була однаковою. Зауважимо, що в проектах з життєвим циклом понад п’ять років розрахунковий період становить один рік. Норма дисконту має відповідати тривалості розрахункового періоду. Наприклад, норма дисконту, що визначена із річної відсоткової ставки, не може бути використана у такому ж розмірі при дисконтуванні місячних чи квартальних сум вигід і витрат. Попередньо вона має бути поділена відповідно на число «12» (кількість місяців у році) чи число «4» (кількість кварталів у році). Виходячи з цього норма дисконту буде визначатися так:

(2.5)