Зміст техніко-технологічного аналізу та об’єкти його вивчення

Техніко-технологічний аналіз посідає проміжне місце між аналізом ринку та фінансово-економічним аналізом. Якщо маркетинговий аналіз повинен дати відповідь на запитання, що виробляти і за якою ціною продавати, то техніко-технологічний аналіз – як виробляти і з якими витратами.

Техніко-технологічна експертиза повинна оцінити місце реалізації проекту, масштаб і строки його здійснення, технологічний процес, інфраструктуру проекту, організацію підготовки і витрати на його реалізацію матеріально-технічне постачання, поточні витрати на виробництво і збут продукції.

Місце реалізації проекту в сільськогосподарських підприємствах оцінюють з погляду придатності ґрунтів і кліматичних умов для виробництва даного виду продукції, розташування ринків збуту продукції і доступності їх для підприємства, вартості оренди земель, одержання ліцензії на земельні ділянки тощо та ін.

Масштаб і строки проекту в практиці інвестиційної діяльності розглядаються, насамперед, з погляду ризику. Більш ризикованими є великі проекти. Здійснення великомасштабного виробництва пов’язується із значними складнощами, коли потрібно враховувати велику кількість обмежень, зокрема, кількість доступної сировини, платоспроможний попит на ринках збуту, технологічний ризик, пов’язаний із не відпрацьованістю технології виробництва, строки його виконання тощо. Проте в сільськогосподарських підприємствах, як правило, практикуються проекти малого і середнього масштабів. Однак це не применшує важливості дослідження. В його процесі намічається обсяг виробництва (з урахуванням ринку збуту продукції), визначається вплив масштабів виробництва на навколишнє середовище, можливість забезпечення проекту ресурсами.

Важливо також дотримати строки реалізації проекту оскільки в динамічному висококонкурентному середовищі несвоєчасне виконання проекту не тільки збільшує його вартість, а й підвищує ризик неможливості реалізації виробленої продукції.

Аналіз технології виробництва полягає в порівнянні альтернативних технологічних рішень. Вибір технологій виробництва сільськогосподарської продукції належить здійснювати, зважаючи на забезпеченість проекту виробничими ресурсами, матеріало-енерго-трудомісткість виробництва. У виборі технології слід зважати і на її відпрацьованість у процесі виробництва, вимоги щодо інфраструктури та можливість використання сировини, враховувати співвідношення між матеріальними затратами і витратами на заробітну плату та ціною виробництва.

Вибір технології супроводжується і проектуванням системи машин та обладнання. Це здійснюється за даними аналізу про економічну ефективність їх використання. В його процесі виділяють найефективніші варіанти використання технічних засобів. При цьому потрібно враховувати і можливості постачальників засобів, умови і строки поставок.

Важливим є і передбачення належного режиму експлуатації машин та обладнання.

Вивчення інфраструктури, яка повинна забезпечити технологію виробництва за проектом, проводиться із позицій наявності засобів даної сфери діяльності та потреби в них. У випадку перевищення потреби проти наявності необхідно оцінити витрати на створення нових об’єктів. Такими можуть бути виробничі, складські, соціально-побутові об’єкти, торгівельні підприємства, лінії електропередач, водопостачання, каналізації тощо.

Забезпечуючи безумовне виконання проекту, необхідно передбачити і поліпшення інфраструктури.

Успіх проекту забезпечується за повного і своєчасного здійснення всіх операцій по його реалізації. Це зумовлює необхідність аналізу організаціїпідготовчих робіт і освоєння виробництва. Переважним в аналізі реалізації проекту є дослідження графіка виконання робіт і освоєння проекту. В такому графіку позначаються строки фінансування, виконання робіт, здачі об’єктів в експлуатацію чи придбання машин і обладнання та монтажу останнього.

В організаційному плані особливе місце займає підготовка проекту до експлуатації, яка включає, насамперед, підготовку робочої сили, особливо в умовах створення нового виробництва, надто в районах, де його раніше не було. Тому в плані підготовки робочої сили необхідно передбачити розрахунок їх наявності в існуючому підприємстві за професіями, можливе залучення працівників зі сторони, навчання і перепідготовку працівників. Належить врахувати і витрати на перепідготовку та їх доцільність.

Організуючи виконання проекту, варто встановити забезпеченість його реалізації всіма компонентами, включаючи підготовку документації, план дій, забезпеченість необхідними ресурсами.

Своєчасність реалізації проекту значно залежить від організації матеріально-технічного постачання. Забезпечуючи поставки, особливу увагу слід звернути на надійність ринку товарів, надто критичних видів сировини і матеріалів. У цьому зв’язку належить оцінити ступінь ризику кожного джерела поставок і намітити заходи по зниженню ризику. В складі таких заходів доцільно передбачити альтернативних постачальників. Важливою є і форма контрактів з постачальниками. В них мають бути обумовлені штрафні санкції за несвоєчасне виконання поставок.

Розрахунок поточних витрат на виробництво і збут може проводитись із різною їх деталізацією по статтях, якими можуть бути:

- сировина, матеріали, комплектуючі;

- заробітна плата;

- нарахування на заробітну плату;

- витрати на експлуатацію і утримання основних засобів;

- амортизація основних засобів;

- витрати на освоєння нової техніки і технології;

- загальновиробничі витрати;

- загальногосподарські витрати;

- інші виробничі витрати;

- позавиробничі витрати (маркетинг, збут).

При визначенні витрат широко застосовують різні норми і нормативи витрачання сировини, матеріалів, води, електроенергії тощо, відповідно до обраної технології виробництва. Затрати матеріальних засобів доцільно здійснювати за постійними цінами. Однак у зв’язку з інфляцією номінальна величина затрат у грошовому вимірі може суттєво збільшуватися. Тому при подальшому аналізі ризиків проекту, затрати, визначені за постійними цінами корегуються з урахуванням темпів інфляції.