ФВА використання тракторів

Головна функція тракторів при їх використанні в сільському господарстві – переміщення і привід робочих машин. Отже, трактори у сільському господарстві використовуються, переважно, на мобільних роботах. Поряд із головною, тракторам певної марки властиві і часткові функції, відповідно до яких виконується конкретна робота: оранка, культивація, міжрядний обробіток посівів, садів, виноградників і тому подібне. Одна і та ж робота може виконуватись тракторами різних марок. Однак витрати на виконання одиниці роботи окремими марками тракторів, за певного їх агрегатування із робочими машинами, різняться. Це зумовлюється різною потужністю тракторів, вартістю одиниці їх потужності, можливістю використання потужності тракторів на виконанні окремих робіт, різними питомими витратами пально-мастильних матеріалів та іншими факторами. У зв’язку із зазначеним і виникає необхідність ФВА використання тракторів.

Метою аналізу є вибір найекономічніших агрегатів для виконання роботи в даних умовах.

Оціночним показником економічності роботи тракторів є пряміексплуатаційні витрати, включаючи заробітну плату всього обслуговуючого персоналу, на одиницю роботи у фізичному вимірі (на 1 га оранки, на 1 га культивації і т.д.)

Обчислення витрат проводять за окремими статтями на основі норм і нормативів використання праці, засобів виробництва та їх вартості. Зокрема:

1. Витрати на оплату праці з нарахуваннями. Оплату праці визначають за тарифом, виходячи із норм виробітку, чисельності обслуговуючого персоналу і тарифних ставок. У розрахунку витрат на заробітну плату до оплати за тарифом додають доплати, передбачені системою оплати праці в підприємстві: за класність трактористів-машиністів, безперервний стаж роботи, за роботу на складних машинах, за шкідливість умов роботи та інші. Суму доплат у такому дослідженні слід визначати, виходячи із середньої їх величини для працівників даної професії в підприємстві в розрахунку на 1 грн оплати за тарифом, що пов’язане із необхідністю нейтралізації факторів, вплив яких на результати роботи не вивчається. Адже обслуговування однофункціональних агрегатів, але в поєднанні різних марок тракторів і робочих машин, може проводитись працівниками різної кваліфікації. що має випадковий характер. Нарахування на заробітну плату проводять у встановленому порядку;

2. Витрати на пальне і мастила. Їх обчислюють за нормами витрат на одиницю роботи, або в іншому порядку, і даними про вартість одиниці пального та мастильних матеріалів. Однак розрахунки з визначення витрати мастил при виконанні окремих робіт у будь-якому обсязі в практиці є досить складними. Порівняно достовірні відомості про вартість мастил, спожитих при виконанні цієї роботи, простіше можна одержати, використовуючи показник комплексної ціни 1 ц пально-мастильних матеріалів у підприємстві, в якій, крім вартості пального, знаходить свій вираз і вартість спожитих мастил. Правомірність такого підходу пояснюється тим, що співвідношення між витратою пального і мастил на виконанні окремих робіт є порівняно стабільним;

3. Витрати на амортизацію силових і робочих машин визначають окремо по тракторах і робочих машинах, виходячи із первісної їх вартості, річного навантаження на машину за нормативом і норм амортизаційних відрахувань. По імпортних засобах їх належить визначати, виходячи із гарантованих строків експлуатації засобів;

4. Витрати на ремонт і технічне обслуговування засобів. Їх у цьому дослідженні варто обчислювати, виходячи із норм, встановлених у відсотках від первісної вартості, та річного навантаження на машину за нормативом;

5. Витрати на заміну шин, гусениць визначають, виходячи із вартості одного комплекту шин (покришки, камери, обвідної стрічки) та гусениць (пальців, ланок, шайб і т. ін.) на трактор, нормативного терміну їх використання та річного виробітку на машину за нормативом.

Витрати на утримання тракторного парку, інші витрати в такому дослідженні можна не враховувати.

Результати аналізу в практичній діяльності можуть мати різне застосування.

По-перше, вони можуть враховуватись при розробці технологічних карт на вирощування сільськогосподарських культур чи плануванні виконання робіт у тваринництві.

По-друге, при обґрунтуванні системи машин по проекту чи взагалі в підприємстві. В даному разі буде виникати необхідність визначення оптимальної структури машинно-тракторного парку, зважаючи на певні обмежуючі фактори у застосуванні машин і альтернативність рішень. Обмежуючим фактором буде виступати, переважно, наявність фронту робіт для агрегату певного складу. При відсутності достатнього фронту робіт для цього агрегату доцільнішим може виявитись використання альтернативного варіанта, який є економічнішим при виконанні інших масштабніших робіт.