Мета і завдання інституційного аналізу

Метою здійснення інституційного аналізу інвестиційного проекту є визначення впливу зовнішніх (політичних, економічних, соціокультурних. правових та ін.) і внутрішніх (рівня кваліфікації персоналу, залученого до впровадження проекту, менеджменту організації, що забезпечує впровадження проекту тощо) факторів на успішність реалізації проекту.

Інституційний аналіз має вирішувати такі основні завдання:

1) аналіз політичної орієнтації і макроекономічної політики уряду, держави;

2) ідентифікація цілей проекту і напрямів розвитку, що визначені урядом як пріоритетні;

3) оцінка рівня менеджменту проекту та визначення параметрів його реалізації;

4) характеристика кадрового потенціалу організації щодо здатності виконати завдання проекту;

5) аналіз узгодженості цілей проекту з інтересами його учасників;

6) аналіз відповідності організаційної структури управління проектом:
підприємством стосовно досягнення проектної мети.

Складовими інституційного аналізу є:

1) характеристика сильних і слабких сторін організацій - учасниць проекту та оцінка можливості виконання ними проектних завдань;

2) опис та аналіз правової бази, політичних факторів, у межах яких будуть реалізовувати та експлуатувати проект;

3) оцінка можливого впливу державної політики, макроекономічного регулювання і регламентації зовнішньоторговельної та інвестиційної діяльності на реалізацію проекту;

4) розробка заходів протидії потенційно можливому гальмівному впливу на проект нормативних актів, лобіювання інтересів учасників проекту;

5) розробка програми усунення або зменшення негативного впливу внутрішніх факторів, що впливають на успішну реалізацію проекту.

Методами кількісних оцінок є застосування:

- описових моделей, які визна­чають взаємозв'язки між кількома змінними, - аналітичних моделей, що характеризують можливі динамічні відхилення, - моделей прийняття рішень та інших. Крім них, для інституційного аналізу потрібне використання методів якісних оцінок і ситуаційного аналізу, методів експертних оцінок.

2. Державна політика та урядове регулювання інвестиційної діяльності.

До зовнішнього середовища проекту відносять ті політичні та економічні умови, в яких буде реалізовано проект. Ідеться, перш за все, про правове та соціальне середовище. Зовнішні фактори впливу практично не піддаються змінам з боку розробників проекту, вони є системою обмежень і меж, які потрібно враховувати в процесі підготовки проектних рішень.

Практично всі проекти перебувають під впливом політико-правового і макроекономічного регулювання державних владних структур. Особливо для великомасштабних довгострокових проектів має значення стабільність політич­ного курсу і правового поля держави. Тому аналіз політичних умов, політич­ного прогнозу і на цій основі розробка методів і шляхів здійснення проекту є невід'ємними складовими інституційного аналізу.

Особливо важливим є врахування державної політики та урядового регулювання всіх аспектів інвестиційної діяльності стосовно виробництва, споживання продукції проекту, імпорту, експорту товарів та сировини, стан­дартів, обмежень, митних зборів, оподаткування, надання субсидій, існуючих форм стимулювання, кредитного і валютного регулювання.

Государственное регулирование предполагает проведе­ние державної політики по различным направлениям.

1. Фискальная (бюджетная) политика представляет собой регулирование с помощью государственного бюд­жета и налогообложения, т.е. предусматривается уста­новление на определенном уровне степени зависимости предприятия от бюджета.

2. Структурная политика реализуется в процессе при­ватизации имущества государственных предприятий. В этой области намечены следующие направления: пере­смотр принципов и приоритетов в области управления и распоряжения государственным имуществом, усиление роли государства в процессе реформирования отношений собственности, усиление государственного контроля в го­сударственном секторе экономики. Особенно это касается тех предприятий, которые обеспечивают научно-техни­ческую и технологическую независимость страны как не­отъемлемую часть национальной безопасности.

3. Финансово-кредитная политика представляет со­бой целенаправленное управление государства банков­ским процентом, денежной массой и кредитами, кото­рые, в свою очередь, воздействуют на потребительский и инвестиционный спрос.

4. Научно-техническая политика состоит в обеспече­нии комплексного развития науки и техники, что пред­полагает следующие меры: выбор приоритетных направ­лений в развитии науки и техники; государственная под­держка их развития путем финансирования; осуществле­ние прогрессивной амортизационной и инвестиционной политики; совершенствование системы оплаты труда научных работников; участие в международном научно-тех­ническом сотрудничестве и др.

5. Промышленная политика направлена на преобразова­ние отраслевой структуры промышленности в ходе госу­дарственного регулирования промышленности региона, в том числе на реструктуризацию предприятий, создание сис­темы стратегического корпоративного планирования и фи­нансового мониторинга, формирование системы информа­ционной поддержки промышленности.

6. Амортизационная политика — это оптимизация фор­мирования затрат по использованию основных фондов пу­тем выбора наилучшего варианта исчисления амортизации.

7. Инвестиционная политика нацелена на регулирова­ние темпов роста производства, ускорение НТП, изме­нение отраслевой структуры экономики. Основная зада­ча здесь видится в освобождении государства от функ­ции основного инвестора и создании условий для при­влечения частных инвестиций в экономику.

8. Прогнозирование и планирование занимают не по­следнее место в системе государственного регулирова­ния. Индикативное планирование, основанное на анали­зе развития экономики, осуществляется в соответствии с имеющимися ресурсами. Результатом являются основ­ные макроэкономические показатели в плановом перио­де: темпы роста валового национального продукта и на­ционального дохода, уровень инфляции, безработицы, МРОТ, дефицит бюджета, процентные ставки и др. Оп­ределяются способы их достижения и регулирования в случае их невыполнения.

9. Ценовая политика состоит в регулировании цен на важнейшие (первой необходимости) товары и услуги и на продукцию монополистов с помощью определения пре­дельных или фиксированных цен, предельных коэффици­ентов изменения цен, предельных уровней рентабельности.

10. Внешнеэкономическая политика предполагает обес­печение условий для притока иностранных инвестиций и свободного выхода отечественных предпринимателей на мировой рынок с помощью таможенных тарифов, про­текционизма, принятия соответствующих законов.

11. Социальная политика является одним из важнейших направлений государственного регулирования.

Державне регулювання інвестиційної діяльності повинно враховувати:

• наявність правового регулювання взаємовідносин усіх учасників інвести­-
ційної діяльності з метою забезпечення їх інтересів при реалізації проекту;

• контроль за дотриманням державних норм, правил і стандартів;

• установлення цивілізованих правил користування землею та іншими
природними ресурсами;

• проведення активної фінансової, кредитної, амортизаційної політики і
політики ціноутворення;

• визначення умов кредитування, інвестування та регулювання ставки
рефінансування;

• надання дотацій, субсидій, бюджетних позичок на розвиток окремих
територій, галузей, виробництв;

• наявність стимулюючої системи оподаткування.