Аналіз складу і структури майна підприємства

Примітка. Графи «Дохідні вкладення у матеріальні цінності», активи» та «Інші оборотні активи» не включені через брак даних.

«Інші необоротні

У складі майна на початок звітного періоду обігові (мобільні) кошти становлять 20 460 тис. грн. За звітний період вони збільшилися на 2 620 тис. грв, або на 12,8%, але їхня питома вага у вартості активів знизилася на 1,94 пункту і становила на кінець року 40,06%. Це зумовлено відставанням темпів приросту мобільних активів порівняно з темпами приросту всіх сукупних активів. Істотно зросла частка активів, що є найменш мобільного, - запаси (на 1 021 тис. грв, або на 8,1%). На кінець звітного періоду їхня питома вага дорівнювала майже чверті вартості всього майна, але вона знизилася на 2,25 пункту порівняно з початком року. Сума грошових коштів та цінних паперів збільшилася на 640 тис. грв, або на 39,5%, їхня питома вага збільшилася на 0,6 пункту. Дебіторська заборгованість мало змінилася за звітний період, збільшившись усього на 190 тис. грв, або на 4,8%, а її питома вага знизилася на 0,92 пункту.

Іммобілізовані кошти збільшилися за звітний період на 6 290 тис. грв, або на 22,32%, а їхня питома вага підвищилася на 1,94 пункту переважно за рахунок збільшення вартості основних засобів та капітальних вкладень, відповідно, на 4 887 тис. грв, або 19,9%, та 500 тис. грв, або на 5,05%, у тому числі за рахунок переоцінки основних засобів на 1 466 тис. грв, їхня питома вага підвищилася на 1,23 пункту. Довгострокові фінансові вкладення збільшилися за звітний період на 800 тис. грв, або на 36,4%, а їхня питома вага підвищилася на 0,69 пункту. Приріст нематеріальних активів становив 103 тис. грв, або 20,6%.

Приріст іммобілізованих коштів виявився у 2,4 разів вищим, ніж мобільних коштів, що визначає тенденцію до сповільнення оборотності всієї сукупності активів підприємства та створює несприятливі умови для його фінансової діяльності.

Аналіз показників структурної динаміки також виявив наявність неспри­ятливої тенденції: більше ніж 70,6% усього приросту майна було забезпечено за рахунок необоротних активів. Отже, залучені фінансові ресурси були вкладені у найменш ліквідні активи, що послаблює фінансову стабільність підприємства.

Основним показником першого етапу аналізу фінансового стану підпри­ємства є зіставлення темпів зростання обігу (обсягу продажу) та обсягу сукуп­них активів. Якщо темпи зростання обігу вищі за темпи зростання активів, то тоді підприємство раціонально регулює активи.

На підприємстві спостерігається спад темпів продажу продукції протії попереднього року на 6,25% при темпах зростання активів за той же період на 18,29%, що свідчить про надмірне збільшення активів та їх неправильне регулювання.

Отже, в активі балансу відображають, з одного боку, виробничий потен­ціал, що забезпечує можливість здійснення основної (виробничої, комерційної) діяльності підприємства, з другого боку - активи, що створюють умови для інвестиційної та фінансової діяльності. У зв'язку з цим потрібно детально вивчити стан, рух та причини змін кожного виду майна підприємства.

Щоб отримати характеристику фінансового становища підприємства, доцільно розглянути стан його активів за ступенем ризику. Всі активи підприємства з урахуванням ділянки їх застосування та швидкості перетворення в грошову форму поділяють на чотири ступені ризику: мінімальний, малий, середній і високий.

Активи з мінімальним і малим ступенями ризику (грошові кошти, корот­кострокові фінансові вкладення) готові до розрахунків відразу ж або легко перетворюються у грошову форму {короткострокову дебіторську заборго­ваність, реальну до отримання, готову продукцію, товари для перепродажу, на які є попит, та ін.).

Активи з високим ступенем ризику призначені для створення необхідних умов для поточної діяльності, а також можуть бути використані лише з певною метою (незавершене будівництво, основні засоби, нематеріальні активи). До цієї ж категорії ризику відносять активи, що майже не мають імовірності реалізації (безнадійна дебіторська заборгованість, неліквіди). Що вищою є частка коштів, які вкладено в активи зі середнім та високим ступенями ризику, то менш стійким є фінансовий стан підприємства.

4. Фінансові коефіцієнти

Фінансові коефіцієнти — показники фінансово-господарської діяльності — є відносними величинами, що відображають в концентрованій формі перебування справ на підприємстві.

Критерієм корисності фінансових відносних показників є їх здатність забезпечити споживачам звітів можливість оцінки фінансового стану компанії і ефективності управління нею.

Показники фінансового стану дають можливість наблизитися до відповіді на два важливі питання, що стосуються управління фінансами: який прибуток, що заробляється на вкладений капітал, і наскільки міцне фінансове положення фірми. Використовувана при цьому аналітична техніка полягає в порівнянні різних взаємозв'язаних статей фінансових звітів. Результати оцінюються з урахуванням певних характеристик діяльності даного і інших підприємств галузі.

Аналіз коефіцієнтів — ефективний метод аналізу фінансового положення підприємства, що діє, але і цей метод має недоліки:

- Коефіцієнти відтворюють умови, що існували раніше. Вони засновані на фактичних даних і тому відображають характеристики минулих подій. Використання альтернативних методів обліку може вплинути на значення коефіцієнтів (наприклад, метод числення амортизації).

- Зміни облікових оцінок і методів можуть вплинути на коефіцієнти того року, в якому вони відбулися.

- Напрями діяльності компанії можуть бути разными, і її складно віднести до конкретної галузі економіки, що ускладнює процес зіставлення.

- Коефіцієнти зазвичай розраховують за фактичними даними, що не відображає впливу коливань цін і поточної ринкової вартості.

Не можна повністю спиратися на ті тенденції, про які говорять підраховані коефіцієнти. Їх слід розглядати як "орієнтовні індикатори", за допомогою яких можна виділити напрями зміни положення підприємства, виявити неблагополучні тенденції, з тим щоб надалі провести повніший аналіз із застосуванням специфічних процедур, відповідних конкретній проблемі.