double arrow

Цільова спрямованість грошово-кредитної політики.

Розглядаючи цільову спрямованість грошово-кредитної політики, необхідно розмежувати її стратегічні цілі — кінцеву мету і цілі тактичного порядку, що визначають інструментарій та механізм її реалізації.

Інституціоналізм політики, що її проводить держава у сфері грошового обігу та кредитних відносин, зумовлює її загальну підпорядкованість макроекономічному завданню — забезпечити вирішення триєдиної мети:

Þ збалансувати економічний розвиток;

Þ забезпечити оптимальну зайнятість;

Þ стримати інфляцію.

Йдеться про те, що за своєю визначальною функцією та глобальними завданнями грошово-кредитна політика не є автономною. Як одна з найважливіших структурних ланок державного регулювання макроекономічними процесами, вона спрямовується на реалізацію їх головних завдань. Тут кінцева мета грошово-кредитної політики збігається з основоположними цілями макроекономічної політики держави.

Цільова спрямованість грошово-кредитної політики не лише не забезпечує, а й передбачає визначення її нагальних автономних цілей. Останні прийнято розглядати в теорії грошей як тактичні цілі грошово-кредитної політики. Цим визначенням знову ж таки підкреслюється структурна підпорядкованість усього комплексу механізмів грошово-кредитної політики макроекономічним завданням.

Функцією монетарної політики тактичного порядку є забезпечення внутрішньої стабільності грошей. Така стабільність має пріорітетне значення у вирішенні всього комплексу макроекономічних завдань. Загальноекономічна стабільність визначається стабільністюб грошового обігу. Щоб функціонувати ефективно, ринкова економіка потребує впевненості у грошовій одиниці, використовуваній у розрахунках. Тому забезпечення керованості емісійними процесами і відповідної стабільності грошового обігу — також безпосередня мета монетарної політики. Реалізація цієї мети — одна з визначальних функцій ринку грошей. У структурі його механізму діють стихійні захисні стабілізатори-саморегулятори, які автоматично спрямовують розвиток грошової системи у напрямку встановлення відносної рівноваги попиту і пропозиції грошей. Такими важелями саморегуляції є ціновий стабілізатор, кредитний мультиплікатор, механізм заміщення, еластичність швидкості обігу грошей та інші елементи ринкового механізму.

При визначенні тактичних завдань монетарної політики треба враховувати необхідність її диференціації стосовно конкретної макроекономічної ситуації, зокрема характеру розвитку економічного циклу. Тактика грошової політики мусить бути гнучкою. Вона має змінюватися залежно від умов за економічної кризи і в період активної ринкової кон’юнктури, високих темпів економічного розвитку. З огляду на це теорія розрізняє політику “дорогих грошей” і політику “дешевих грошей”. У першому випадку весь інструментарій монетарної політики підпорядковується згідно з динамікою економічного циклу стисненню обсягів грошової та кредитної емісії, у другому — навпаки: забезпеченню доступності для суб’єктів економічної діяльності грошових і кредитних ресурсів.

Диференціація тактичних цілей грошово-кредитної політики має й інший, досить важливий, аспект. Залежно від економічної ідеології, якій віддають перевагу панівні структури суспільства, вона може спрямовуватися на стимулювання чи то пропозиції товарів, чи то платоспроможного попиту.

У цьому ж контексті необхідно враховувати ступінь розвитку в тій чи тій країні ринкових відносин, відповідних функціональних механізмів, у т.ч. банківсько-кредитних структур, що забезпечують результативність монетарної політики.

Грошово-кредитна політика як складова економічних методів регулювання господарських процесів є альтернативою директивного управління. Тому в країнах із перехідною економікою, де значну частку останньої становить державний сектор органічно поєднуються ринкові та адміністративні методи управління, можливості використання у повному обсязі напрацьованого світовою практикою арсеналу грошово-кредитної політики є обмеженими. Відповідно до цього обмеженими мають бути і цілі грошово-кредитної політики. Легковажити цим, ставити завдання, для досягнення яких ще відсутні необхідні передумови, означає не лише підривати довіру до державних інструкцій, що забезпечують трансформацію адміністративної економіки в ринкову, а й завдавати шкоди перебігові загальноекономічного процесу. Водночас слід мати на увазі й протилежне: грошово-кредитна політика, зорієнтована на досягнення стабільності, є надзвичайно важливою передумовою утвердження та ефективного функціонування ринкової економіки.

Вибір напрямів грошово-кредитної політики, її цілей і механізмів має враховувати і зовнішньоекономічні позиції країни, якою мірою економіка є відкритою та інтегрованою у світовий економічний простір. Так, в умовах відкритої економіки і функціонування системи фіксованих курсів інституційні заходи щодо управління грошовою масою втрачають свою ефективність. Її динаміка визначається дією зовнішніх чинників. Дієвість монетарної політики значною мірою визначається й іншими зовнішньоекономічними чинниками. Тому слід органічно поєднувати концептуальну логіку з конкретними завданнями грошово-кредитної та валютної політики, яку проводить та чи інша держава.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: