Аналіз показників використання довгострокових кредитів банку у національній валюті

При видачі середньо- і довгострокових кредитів (на термін більш року) актуальність підтримки поточної платоспроможності позичальника зберігається (хоча б для забезпечення проміжних процентних виплат). Однак пріоритетним стає розгляд показників прибутковості і фінансових результатів, що у довгостроковій перспективі визначають можливості клієнта по погашенню кредитної заборгованості. Довгострокові кредити, як правило, видаються на виробничі цілі, по них може передбачатися значна відстрочка початку процентних чи виплат їхня капіталізація, тому першорядним є питання: наскільки ефективно будуть використовуватися кредитні ресурси з урахуванням сформованих тенденцій фінансових результатів фірми-позичальника. Аналіз починається з побудови динамічного звіту про фінансові результати, зразковий спрощений варіант якого приведений у табл. 2. В умовах інфляції доцільно указувати всі суми в доларовому вираженні.

Таблиця 2. Динамічний звіт про фінансові результати і их використання (спрощений варіант), у дол.

При вдумливому вивченні цифр динамічного звіту про фінансові результати кредитний менеджер може зробити для себе масу корисних висновків про доцільність і умови видачі кредиту. На перший погляд здається, що ніяких істотних тенденцій у фінансових результатах позичальника не спостерігається (чистий прибуток коливається в діапазоні 4-6 тис. дол. у квартал), але це судження поверхневе. Видно, що позичальник протягом 9 місяців планомірно проводить політику збутової експансії - спостерігається постійний ріст обсягу реалізації. При цьому, однак, що випереджає темпом ростуть перемінні витрати фірми і, відповідно, падає середня рентабельність збуту, що свідчить про недостатньо продуману структуру виробництва і реалізації, а також невеликої місткості ринку. У цьому зв'язку 1 квартал 1999 р. був переломним, тут ріст витрат перевищив додатковий доход від збільшення продажів, що спричинило за собою зниження балансового і чистого прибутку. Таким чином, продовження курсу на подальший ріст обсягів виробництва і продажів традиційних видів продукції представляється помилковим. Отже, якщо запитуваний цільовий кредит призначений для нарощування виробництва, його ефективність сумнівна. Навпаки, можлива велика ефективність кредитування програм модернізації і введення в лад виробничих ліній по випуску принципово нових видів продукції.

На основі останніх даних квартальної звітності і представленого техніко-економічного обґрунтування проекту, забезпечуваного кредитними ресурсами, моделюється зміна фінансових результатів позичальника за умови успішної реалізації проекту. Схематично це можна зобразити, як показано в табл. 3.

Таблиця 3. Зміна фінансових результатів ВАТ Візит після здійснення проекту

Помітимо, що передбачуване використання кредитних ресурсів (очевидно, фінансування програми модернізації) є ефективним - чистий прибуток унаслідок зниження виробничих витрат підвищився на 60%. Однак банку, по великому рахунку, байдужне підвищення виробничої ефективності позичальника, йому важно, щоб унаслідок даного поліпшення фінансових результатів позичальник смог вчасно повернути виданий кредит з відсотками по ньому. Джерелом погашення відсотків є чистий прибуток позичальника. У цьому зв'язку аналітик розраховує так називаний фінансовий важіль, тобто співвідношення поточних процентних виплат і джерела їх фінансування (чистого прибутку). Корисно розрахувати фінансовий важіль як за поточними результатами господарської діяльності позичальника, так і за прогнозом після реалізації проекту, тому що період освоєння інвестицій буває досить тривалим, а виплата процентних платежів може починатися до моменту остаточного здійснення проекту (див. табл. 4).

Таблиця 4. Розрахунок рівня фінансового важеля

До освоєння проекту величина фінансового важеля більше 1, що означає перевищення поточних процентних виплат над величиною джерел їхнього покриття. Чи можна з цього робити висновок про недоцільність кредитного фінансування проекту? Звичайно ж, немає. Аналіз кредитоспроможності є не тільки пасивним зрізом господарської діяльності, він ініціює відповідні методи рішення виникаючих у результаті дослідження проблем. У нашому випадку, імовірно, буде запропонований метод часткової капіталізації відсотків, при якому частина процентних платежів буде погашатися одночасно із сумою основного боргу наприкінці дії кредитного договору.

Відзначимо, що чистий прибуток є основним, але не єдиним джерелом погашення довгострокових кредитів. У позичальника є ряд інших довгострокових пасивів (статутний капітал, інші довгострокові зобов'язання, накопичена прибуток), що також повинні прийматися в розгляд при аналізі його довгострокової платоспроможності. Іноді зміна цих джерел фінансування прямо зв'язано з реалізацією проекту (наприклад, додаткова емісія акцій). Репрезентативним показником тут є коефіцієнт загальної платоспроможності (частка власних засобів у валюті балансу фірми). Величина коефіцієнта показує маржу безпеки при погашенні довгострокових кредитів. Корисно моделювати динаміку даного коефіцієнта за умови одержання кредиту.