Предмет цивільного права

Цивільне право України

1. Поняття цивільного права: предмет, метод, функції, принципи та система цивільного права.

Поняття цивільного права

Щоденно ми з вами, навіть не здогадуючись про те, що постійно вступаємо у правовідносини, тобто у відносини, що регулюються нормами права. Із кримінальним, кримінально-процесуальним, адміністративним, виправно-трудовим правом, ми, на щастя, зустрічаємося досить рідко, проте є галузь права, з якою наше життя нерозривно пов'язане.

Зранку ми купляємо хліб, а на Новий рік - шампанське, звично користуємося автобусом чи "маршруткою", даруємо квіти, будуємо дачі, беремо на прокат весільні сукні, здаємо в гардероби картузи і парасолі, приватизуємо квартири, ремонтуємо годинники, позичаємо приятелям гроші і змушені брати в борг, клеїмо шпалери, видаємо довіреності і, на жаль, складаємо заповіти...

Ми стаємо учасниками цивільних відносин і в тих випадках, коли придбали телевізор, що працював лише три дні; постраждали від образи чи в дорожньо-транспортній пригоді, коли рахуємо збитки, заподіяні нашим курчатам сусідським котом чи "потопом" з верхнього поверху.

Цивільне право регулює широкий спектр суспільних відносин. Це і побутові майнові, і комерційні, й особисті відносини, які виникають із участю фізичних осіб, організацій та держави.

Цивільне право є однією із найважливіших галузей права, а Цивільний кодекс України - другий за значенням після Конституції України законодавчий акт, який є законом для всіх.

Цивільне право, як і будь-яка галузь права, характеризується двома основними ознаками:

- предметом правового регулювання;

- методом правового регулювання.

Предмет і метод - це " обличчя " будь-якої галузі права, оскільки предмет правового регулювання відповідає на питання: щ о саме регулює ця галузь права, тобто, яке коло суспільних відносин нею регулюється; а метод правового регулювання - на питання-яким чином, на яких засадах здійснюється таке регулювання.

Предмет цивільного права

Предметом цивільного права є:

а) майнові відносини, тобто відносини, що виникають з приводу належності, користування і переходу майна (законодавець визначає правомочність власника, регулює відносини, пов'язані з оплатою (купівля-продаж, міна) та безоплатною передачею майна (дарування, спадкування);

б) особисті немайнові відносини, тобто відносини, об'єктом яких виступають нематеріальні блага, які не можна відділити від особи (честь, гідність, ділова репутація);

в) відносини інтелектуальної власності, тобто відносини, що виникають при реалізації особами своїх авторських прав чи права промислової власності.

Більшість авторів включає відносини інтелектуальної власності у склад особистих немайнових відносин.