Значення судової практики

Під судовою практикою розуміють ті положення (рішення) судів, які виробляються судами при розгляді певної категорії справ (наприклад, щодо встановлення батьківства, відшкодування шкоди, яка заподіяна джерелом підвищеної небезпеки тощо).

Рішення суду в конкретній справі мають обов'язкову силу лише для суб'єктів цієї справи і, звичайно, вони не є джерелом права. Джерелом права не можуть вважатися й узагальнення судової практики з певних категорій справ, позиції колегії у цивільних справах Верховного Суду України.

Водночас судова практика тісно пов'язана із джерелами права і має важливе значення у цивільному законодавстві.

По-перше, саме за допомогою судової практики встановлюється таке розуміння і тлумачення закону, яке розкриває його зміст і розвиває його положення.

По-друге" саме цивільна практика є вихідною базою для цивільного законодавства. Завдяки судовій практиці у нормативному порядку врегульовуються відносини, які до цього цивільним законодавством не регламентувалися. Так, ЦК 1963 р. не містив положень щодо відшкодування витрат, які особа зазнала при веденні чужої справи без доручення. Проте на практиці такі справи виникали, і суди змушені були їх вирішувати. Як наслідок цього, у ЦК України 2003 р. з'явилася окрема глава: "Ведення чужих справ без доручення".

По-третє, застосування цивільно-правових норм на практиці дозволяє з'ясувати, наскільки ефективною і повною є діюча норма, виявити прогалини, неточності, суперечності, які закладені у ній, усунути їх і саме цим удосконалити норму права.

Відповідно до ст. 147 Конституції України право офіційного тлумачення законів надане Конституційному Суду України.

Повноваження Верховного Суду України визначене у Законі України від 7 лютого 2002 р. "Про судоустрій України", де передбачено, що саме Верховний Суд України вивчає й узагальнює судову практику, аналізує судову статистику і дає керівні роз'яснення судам з питань застосування законодавства, що виникають під час розгляду судових справ. Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України е обов'язковими для судів, тобто постанови Пленуму, власне виступають як джерела права. Саме таким чином досягається єдність судової практики при розгляді справ певної категорії (про захист прав споживачів, про відшкодування моральної шкоди, про захист права приватної власності, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та ін.).

Постанови Пленуму Верховного Суду України публікуються в окремих збірниках та періодичних юридичних виданнях ("Вісник Верховного Суду України", "Право України", "Юридичний вісник" та ін.).

Постанови Пленуму Вищого господарчого суду України та роз'яснення Президії Вищого господарчого суду України публікуються у спеціальному виданні "Вісник Вищого господарського суду України", а також у наведених вище виданнях.

5. Виконання зобов’язання: поняття та загальні умови виконання, суб’єкти та предмет виконання, строк, місце та спосіб виконання зобов’язання.

Див. у відповіді на питання №3

6. Поняття цивільних правовідносин: структура цивільних правовідносин їх види, підстави виникнення, зміни та припинення.