Статус саморегулівних організацій в Україні, їхня роль у розвитку національного ринку цінних паперів

Саморегулівними організаціями (selfregulatory organizations) у сві­товій прак­тиці визнають підприємницькі асоціації, добровільні об'­єднання, які встановлю­ють для своїх членів формальні правила у ве­денні бізнесу. Якщо звернутися до до­відника будь-якої країни, обов'­язково знайдемо одну чи кілька асоціацій інвести­ційних інститутів, які діють у національному масштабі й визнані державою як ос­новні представники професійного співтовариства у світі цінних паперів.

За такого визнання держава, так би мовити, віддає частину своїх функцій з нагляду й регулювання ринку, щоб професійні оператори ринку цінних паперів самі встановлювали для себе правила гри та здійснювали контроль за їх вико­нанням, маючи на увазі, що цей контроль (за обсягом та якістю) значно резуль­татив­ніший за наглядову діяльність, обмежену державою.

В одних країнах (передусім у Великій Британії) ринок біль­шою мірою са­морегулюється, ніж перебуває під контрольним впливом держави. Натомість, в інших країнах моделі регулюван­ня ринку цінних паперів передбачають жорст­кість державних на­казів і значно меншу активність професійних учасників у встанов­ленні й контролі правил на ринку.

Саморегулівні організації (СРО) — це не лише вироблення за­гальних правил гри або захист інтересів. Це й досі нерідко відо­кремлений ринок, доступ на який обмежений вимогами щодо професіоналізму й етики, обсягу торгівлі й капіталу тощо. Тобто створення саморегулівної організації— це зазвичай торгова уго­да (не випадково, наприклад, за законодавством США фондова біржа також вва­жається саморегулівною організацією, до того ж вона виконує функції спіль­ного встановлення професіоналами правил гри та контролю за їх виконанням).

Отже, основними ознаками саморегулівних організацій є:

* добровільне об'єднання;

* членство — професійні учасники ринку цінних паперів;

* функції— саморегулювання, встановлення формальних пра­вил ведення біз­несу;

* відносини з державою — держава передає їм частину своїх функцій.

Вирізняють такі види саморегулівних організацій:

Міжнародні організації (наприклад, Fеdеratoin International des Bourses de Valeurs — Міжнародна організація фондових бірж).

Національні організації. Як правило, в кожній країні є саморегулівні органі­зації, які претендують на презентацію інтересів усього професійного світу, пов'язаного з ринком цінних паперів тієї чи іншої країни. Наприклад, у США це National Association of Securities Dealers (NASD) — Національна асоціація диле­рів з цін­них паперів (хоча діють також інші організації), у Японії — Japan Secu­rities Dealers Assotiation (Японська асоціація інвестиційних дилерів) тощо.

За наявності відносно замкнутих регіональних ринків цінних паперів можна, відповідно, засновувати регіональні саморегулівні організації.

Класифікацію саморегулівних організацій залежно від учас­ників ринку цін­них паперів, що їх створили, наведено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Види саморегулівних організацій [12]

Приклади видів СРО, які діють на американському ринку цінних папе­рів, розглянуто в табл. 3.2 [12].

Таблиця 3.2


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: