Попередня прокладка і підйом карт в навігаційному відношенні

Після вибору шляху судна на всіх навігаційних картах виконують попередню прокладку відповідно до вимог РШСУ-98 [2, с.10-13] та рекомендацій, в [3, с. 343-345].

Разом з прокладкою виконують необхідні виміри і розрахунки, результати яких представляють у вигляді таблиці 2.7.

Виконана прокладка і дані таблиці 2.7 в подальшому використовуються для побудови графічного плану переходу і складання маршрутних листів, зразки яких представлені в Додатках до методики [11].

Таблиця 2.7 – Курси і плавання

Одночасно з попередньою прокладкою виконується підйом карт і планів в навігаційному відношенні. Основною метою підйому карт є збільшення інформативності і полегшення їх оперативного використання. Корисні відомості з цього питання можна знайти на с. 345-347 підручника[3], на с.180-181 книги [7], на с.48-49 книги [10], в методиці [11] та в розділі 3 книги [15].

В дипломному проекті необхідно виконати підйом однієї ксерокопії карти складної ділянки (по узгодженню з керівником). При виконанні цієї роботи слід виділити небезпечні ізобати, огороджувальні лінії, передбачити паралельну індексацію, визначити точку можливого повернення і план дій при виникненні надзвичайної ситуації, як це рекомендується в [11] і [15], а також нанести інші корисні відомості. Однак слід пам’ятати, що надмірне інформаційне навантаження затрудняє користування картою.

Планування обсервацій

План переходу передбачає визначення основних і резервних способів обсервацій для всіх ділянок плавання судна.

З цією метою на генеральні карти переходу наносять повздовж наміченого шляху границі видимості маяків і примітних радіолокаційних орієнтирів, границі дії радіомаяків і робочих зон DGPS і РНС «Лоран–С». Цим, в основному, визначається можливість використання різних способів обсервацій на окремих ділянках переходу. В подальшому на кожній ділянці вибирають по декілька точок, для яких розраховують 95% похибки R обсервацій усіма доступними в даному районі способами.

Порівнюючи похибки обсервацій різними способами на кожній ділянці вибирають найбільш точні з них як основні, а менш точні – як резервні.

Якщо можливо, перераховують похибки до вимірів, які плануються для основних і резервних обсервацій по ділянках. Результати описаної підготовки зводять в таблицю 2.8, де Δ – поправка, а в графі R показують діапазон зміни R на ділянці.

Таблиця 2.8 – План обсервацій