2015-07-03
673
Речення зі звертаннями, вставними та вставленими конструкціями
Вставні і вставлені слова, словосполучення й речення
Вставні слова, словосполучення й речення виражають особисте ставлення мовця до свого висловлювання й не несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Вставні слова, словосполучення й речення не є членами речення.
Вставлені слова, словосполучення й речення вносять додаткову інформацію в речення, не будучи граматично пов'язані з ним (отже, як і вставні конструкції, вони не є членами речення).
Вставні конструкції відокремлюють на письмі комами.
| Групи вставних слів за значенням | Найуживаніші вставні конструкції | Приклади |
| упевненість чи невпевненість | безумовно, безперечно, без сумніву, справді, певна річ, ясна річ, правду кажучи, щоправда, може, мабуть, певно, очевидно, здається, сподіваюся та ін. | Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і, може, більше не прийду (М. Рильський). |
| емоційна оцінка (задоволення чи незадоволення) мовця | на щастя, на диво, на радість, слава Богу, нарешті, на жаль, на сором, як на зло, як на гріх, соромно казати, чого доброго та ін. | Треба пакуватись, а тут, як на лихо, приїхав Мишко (М.Коцюбинський). |
| вказівка на джерело інформації | кажуть, як кажуть, мовляв, чую, бачу, по-моєму, на мою думку, на думку за висловом... та ін. | Там, кажуть, з гір усю країну видно (Леся Українка). |
| активізація уваги співрозмовника | бачиш, бач, вірите, знаєш, уявляєш, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, між нами кажучи, слово честі, чуєте та ін. | Перебування в Києві, уяви собі, багато дало мені для п'єси (О. Довженко). |
| зв'язок між думками | по-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, до речі, між іншим, крім того, навпаки, отже, значить, наприклад, зокрема, взагалі, коротко кажучи, зрештою та ін. | Додому я не йшов, а летів, бо, по-перше, міг похвалитися, що мама одразу має школяра не першої, а другої групи, а по-друге, треба було збігати в ліс (М. Стельмах). |
Зауважте! Між сполучником і вставним словом обов'язково треба ставити кому: Тазик рвонув уперед, замолов колесами, пішов, пішов і, нарешті, вибрався на рівне (О. Гончар).
|
|
|
Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, до якої звернена мова: Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Т. Шевченко). Звертання, як правило, має форму кличного відмінка, рідше наївного (форма називного відмінка в звертаннях не відповідає нормам української мови). Звертання не є членом речення.
Звертання може виражатися як одним словом (непоширене), так і кількома словами (поширене): Не треба сліз, не хмур, кохана, брови й не схиляй лице своє сумне (В. Сосюра). Бідна волошко, чому ти у житі, а не і клумбі волієш рости? (М. Рильський).
|
|
|
Звертання обов'язково відокремлюють на письмі з обох боків комами.Якщо звертання стоїть на початку речення, то при окличній інтонації після нього ставлять знак оклику, а наступне слово пишуть з великої літери: Земле рідна! Мозок мій світліє і душа ніжнішою стає, як твої сподіванки і мрії у життя вливаються моє (В. Симоненко).
Зауважте! Не відокремлюються комами слова о, ой, якщо вони вилітають у ролі підсилювальної частки: О слово! Будь моїм мечем! 3. Олесь).
